You need to sign in or sign up before continuing.
Take a photo of a barcode or cover
4.11 AVERAGE
4.11 AVERAGE
a biography about biographies and specifically about the Sylvia Plath cottage industry.
what is truth? The responsibility of the biographer vs the irresponsibility of the journalist. and that the reasoned 'truthful' 'responsible' biography is paint drying dull; dishwater dull, when compared to the salacious memoir.
Extra complicated when Plath herself presented so many versions of herself; so many 'selves'.
I am just a vulture. A relative newcomer to the Legend that is Plath and Hughes/Hughes and Plath. I studied Hughes for A Level and tried Bell Jar at 19 and utterly loved it at 47.
I worry that the mystique of Plath is part of my love; her suicide - and that her only novel (and poetry) is about Darkness and Despair - is all bundled together. she is a Jim; Jimi; Janis; Sid and Nancy; Kurt; Amy figure.
What this book unearths is the essential 'unlikableness' of Plath; she wasn't Biographyreally very nice. The Bell Jar charts this; at the beginning she is witty (sexy) by the end she is unwashed and bitchy. Unlikable.
We shouldn't really write biographies when there are relatives to be wounded. And Malcolm's book has its cake and eats cake (let it eat cake)
This book blurbs like it'll be desert dry but it skips along like detective fiction (literary detective fiction ... obviously! )
Brilliant!
what is truth? The responsibility of the biographer vs the irresponsibility of the journalist. and that the reasoned 'truthful' 'responsible' biography is paint drying dull; dishwater dull, when compared to the salacious memoir.
Extra complicated when Plath herself presented so many versions of herself; so many 'selves'.
I am just a vulture. A relative newcomer to the Legend that is Plath and Hughes/Hughes and Plath. I studied Hughes for A Level and tried Bell Jar at 19 and utterly loved it at 47.
I worry that the mystique of Plath is part of my love; her suicide - and that her only novel (and poetry) is about Darkness and Despair - is all bundled together. she is a Jim; Jimi; Janis; Sid and Nancy; Kurt; Amy figure.
What this book unearths is the essential 'unlikableness' of Plath; she wasn't Biographyreally very nice. The Bell Jar charts this; at the beginning she is witty (sexy) by the end she is unwashed and bitchy. Unlikable.
We shouldn't really write biographies when there are relatives to be wounded. And Malcolm's book has its cake and eats cake (let it eat cake)
This book blurbs like it'll be desert dry but it skips along like detective fiction (literary detective fiction ... obviously! )
Brilliant!
4.25, idk why but i dont feel a 5 here but loved it
Maybe in grad school I would have taken this differently but I’m so far removed from the world of criticism and theory that I just kept thinking, “who cares?” Wouldn’t have finished except I was out of books and #covidlife.
A readable and unusual take on the biography (and biographer) as it pertains to the Plath-Hughes saga. The author alerts the reader to her own biases later on. Suggested reading for those wanting to get an assortment of literary opinions.
3.5
3.5
DNF - had to turn it back into the library. I'd be happy to revisit, this was an interesting book but perhaps not exciting enough to maintain my attention.
informative
reflective
slow-paced
розкішна аж до останнього речення післямови книжка.
на обкладинці вказано про сильвію плат і теда г'юза, але джанет малкольм не пише біографії. такого добра є чимало, щонайменше п'ять версій на 1993 рік, коли виходить "мовчазна жінка", і все воно доволі проблемне. ця книжка, яка занурюється в історію напружених спроб розповісти після самогубства сильвії плат про її життя, – радше метабіографія, дослідження того, на що ми маємо право як читачі й інтерпретатори, і уважне вдивляння в один конкретний випадок реалізації такого права.
Biography is the medium through which the remaining secrets of the famous dead are taken from them and dumped out in full view of the world. The biographer at work, indeed, is like the professional burglar, breaking into a house, rifling through certain drawers that he has good reason to think contain the jewelry and money, and triumphantly bearing his loot away.
однак маленька проблема з таємницями мертвих полягає в тому, що вони стосуються ще й живих (коли малкольм пише про "plath survivors", уяву наповнюють образи жертв катастрофи), і тому:
Relatives are the biographer’s natural enemies; they are like the hostile tribes an explorer encounters and must ruthlessly subdue to claim his territory.
біографам плат із родичами виразно не пощастило. з одного боку, історія її смерті змушувала замислитися насамперед про теда г'юза (згодом стало гірше, адже якщо в тебе накладає на себе руки дружина, це каже більше про неї, але якщо вбивають себе дві твої дружини поспіль, то це схиляє до пошуків системи); а з іншого, звертатися по будь-які рукописи сильвії треба було теж до нього – і його сестри олвін, братові цілковито відданої. спроби г'юзів контролювати наратив тільки нарощували недовіру до них: наприклад, коли жаклін роуз у [b:The Haunting of Sylvia Plath|181082|The Haunting of Sylvia Plath|Jacqueline Rose|https://images.gr-assets.com/books/1387737276s/181082.jpg|174976] відчитала в одному з віршів плат андрогінні мотиви, тед вимагав цей аналіз із книжки усунути, обґрунтовуючи це потребою подумати про дітей, яким боляче буде чути таке про свою матір; вік дітей на той час – 31 і 29.
натомість спроби розповісти історію з іншої точки зору, показавши плат не милою ластівочкою, а г'юза – не суцільним монстром, як, наприклад, [b:Bitter Fame: A Life of Sylvia Plath|31415|Bitter Fame A Life of Sylvia Plath|Anne Stevenson|https://images.gr-assets.com/books/1168276195s/31415.jpg|31669] енн стівенсон, викликали спротив у публіки, яка все вже для себе визначила. тому джанет малкольм іде на чималий ризик, коли з самого початку каже, що стоїть на боці (тоді ще) живих; це такий загальноетичний вибір, який, утім, не заважає відмовити, коли тед г'юз просить ознайомитися з повним рукописом "мовчазної жінки", і виторгувати для передпоказу тільки абзаци довкола місць, процитованих із дозволу plath estate. як на людину з позицією, малкольм доволі відсторонена – і через те справді цікава; вона провокує не співчувати, а думати.
на обкладинці вказано про сильвію плат і теда г'юза, але джанет малкольм не пише біографії. такого добра є чимало, щонайменше п'ять версій на 1993 рік, коли виходить "мовчазна жінка", і все воно доволі проблемне. ця книжка, яка занурюється в історію напружених спроб розповісти після самогубства сильвії плат про її життя, – радше метабіографія, дослідження того, на що ми маємо право як читачі й інтерпретатори, і уважне вдивляння в один конкретний випадок реалізації такого права.
Biography is the medium through which the remaining secrets of the famous dead are taken from them and dumped out in full view of the world. The biographer at work, indeed, is like the professional burglar, breaking into a house, rifling through certain drawers that he has good reason to think contain the jewelry and money, and triumphantly bearing his loot away.
однак маленька проблема з таємницями мертвих полягає в тому, що вони стосуються ще й живих (коли малкольм пише про "plath survivors", уяву наповнюють образи жертв катастрофи), і тому:
Relatives are the biographer’s natural enemies; they are like the hostile tribes an explorer encounters and must ruthlessly subdue to claim his territory.
біографам плат із родичами виразно не пощастило. з одного боку, історія її смерті змушувала замислитися насамперед про теда г'юза (згодом стало гірше, адже якщо в тебе накладає на себе руки дружина, це каже більше про неї, але якщо вбивають себе дві твої дружини поспіль, то це схиляє до пошуків системи); а з іншого, звертатися по будь-які рукописи сильвії треба було теж до нього – і його сестри олвін, братові цілковито відданої. спроби г'юзів контролювати наратив тільки нарощували недовіру до них: наприклад, коли жаклін роуз у [b:The Haunting of Sylvia Plath|181082|The Haunting of Sylvia Plath|Jacqueline Rose|https://images.gr-assets.com/books/1387737276s/181082.jpg|174976] відчитала в одному з віршів плат андрогінні мотиви, тед вимагав цей аналіз із книжки усунути, обґрунтовуючи це потребою подумати про дітей, яким боляче буде чути таке про свою матір; вік дітей на той час – 31 і 29.
натомість спроби розповісти історію з іншої точки зору, показавши плат не милою ластівочкою, а г'юза – не суцільним монстром, як, наприклад, [b:Bitter Fame: A Life of Sylvia Plath|31415|Bitter Fame A Life of Sylvia Plath|Anne Stevenson|https://images.gr-assets.com/books/1168276195s/31415.jpg|31669] енн стівенсон, викликали спротив у публіки, яка все вже для себе визначила. тому джанет малкольм іде на чималий ризик, коли з самого початку каже, що стоїть на боці (тоді ще) живих; це такий загальноетичний вибір, який, утім, не заважає відмовити, коли тед г'юз просить ознайомитися з повним рукописом "мовчазної жінки", і виторгувати для передпоказу тільки абзаци довкола місць, процитованих із дозволу plath estate. як на людину з позицією, малкольм доволі відсторонена – і через те справді цікава; вона провокує не співчувати, а думати.
Fabulously incisive and lean examination of the literary after life of Sylvia Plath and her marriage to Ted Hughes.
Malcolm describes herself as a partisan for the Hughes camp, which initially confused me as her writing did not arouse any warm feelings for Hughes in me. It was only reading be books curious end note that I considered that Malcolm identifies with Hughes coldness.
Read this in tandem with [b:Molly|101137620|Molly|Blake Butler|https://i.gr-assets.com/images/S/compressed.photo.goodreads.com/books/1675963335l/101137620._SX50_.jpg|124651485], a fruitful combination suggested by Jamie Hood's review.
Malcolm describes herself as a partisan for the Hughes camp, which initially confused me as her writing did not arouse any warm feelings for Hughes in me. It was only reading be books curious end note that I considered that Malcolm identifies with Hughes coldness.
Read this in tandem with [b:Molly|101137620|Molly|Blake Butler|https://i.gr-assets.com/images/S/compressed.photo.goodreads.com/books/1675963335l/101137620._SX50_.jpg|124651485], a fruitful combination suggested by Jamie Hood's review.
I’ve always read books about Sylvia Plath having been drawn to her as a teenager. I picked up this literary criticism and was really impressed by the way it was written as well as what it said about the concept of biography and autobiographical writing. Who gets to have the final say about the facts of a person’s life and works? What moral issues arise from the publishing of diaries and letters? This book was written in the early 1990s When Ted Hughes was still alive and the author describes contact with him and his sister, who was managing his literary estate at the time. What was really interesting was to think about what happens to a writer’s legacy when they die especially if they die at a tragically young you die at a young age like Plath. A lot of the people interviewed for this book would have passed away by now, so it is an interesting time capsule of those who were entwined in the Plath-Hughes story.
#literarycriticism #sylviaplath #tedhughes #poetry #poets #writers #janetmalcolm #nonfiction #paperback #thesilentwoman #writing #literary #bookstagram #literature
#literarycriticism #sylviaplath #tedhughes #poetry #poets #writers #janetmalcolm #nonfiction #paperback #thesilentwoman #writing #literary #bookstagram #literature
challenging
dark
emotional
informative
inspiring
sad
medium-paced