Reviews - 葬送のフリーレン 3 Sousou no Frieren 3

424 reviews for:

葬送のフリーレン 3 Sousou no Frieren 3

アベツカサ, 山田鐘人

4.38 AVERAGE

apaine's review against another edition

4.25

adventurous dark medium-paced

Plot or Character Driven: Plot

Strong character development: No

Loveable characters: Yes

Diverse cast of characters: No

Flaws of characters a main focus: Complicated

rzarich's review against another edition

5.0

adventurous challenging emotional funny hopeful inspiring sad medium-paced

Plot or Character Driven: Character

Strong character development: Yes

Loveable characters: Yes

Diverse cast of characters: Yes

Flaws of characters a main focus: Yes

Минуле не зникає — воно сидить поруч, вдивляється в нас і шепоче. У третьому томі «Проводжальниці Фрірен» воно вибухає разом із магічними бар’єрами, повстає в обличчі ворога і наставниці, стає зброєю, яка здатна зупинити найлютішого ворога. І знову ця манґа вражає не гучністю, а глибиною — бо битви тут точаться не тільки за життя, а й за пам’ять, сенси, за спадок.

Сюжет відкривається конфліктом із демоницею Аурою Гільйотиною — давньою ворогинею ельфійки Фрірен, що чекала десятки років на помсту. Вона холодна, пихата, переконана у власній перевазі. У її руках — артефакт Терези покори, що зважує душі, і примушує слабшого коритися. Вона не підозрює, що Фрірен не показує справжню могутність. А ще — знищує безжально своїх ворогів. Не в героїчній манері, а так, як навчила її людська наставниця — чарівниця на ім’я Фламме. Через спогади ми бачимо: саме Фламме колись навчила ельфійку хитрощам, які демони не можуть передбачити. Адже вони не розуміють емоцій. Вони вдають. І саме тому програють.

Ця битва не про магічні прийоми — а про стратегію, досвід і спокій. Про силу, що тече не з м’язів чи могутності заклять, а з внутрішньої рішучості. Те, що здається зрадою певного кодексу — в цій історії є тим, що допомагає знищити ворога.

Поки Фрірен веде бій з Аурою, Ферн і Штарк мають власні битви. І хоч ті не такі епічні, вони важливі не менше: це перші справжні бої, в яких видно їхні слабкості, сумніви, але й потенціал. І особливо приємно, як Ферн поступово стає не копією Фрірен, а самостійною особистістю: розважливою, чутливою, з іронією й принципами. Штарк — як завжди водночас хоробрий і незграбний. Але його місце в команді вже не під питанням.

Поміж епізодами напруги знайшлося місцю для смішного зілля, нерозуміння подарунків, жартів над Штарком — усе це додає людяності. Це не викликає дисонансу, бо ця манґа про життя — і в ньому завжди є місце і для болю, і для сміху.

Після бою з Аурою герої рушають далі, у глибоку зиму. На засніжених гірських стежках вони зустрічають ще одного ельфа — бойового мага на ім’я Крафт. Багатослівний, трохи п’яниця й філософ, він контрастує з мовчазною Фрірен, але теж несе в собі тінь прожитих століть. Разом із ним команда проводить довгі місяці у гірській хатині, де між завірюхами й повсякденною рутиною знову з’являється місце для тиші й спокою. Також виглядає, що до них доєднається ще один супутник — священник Зайн. Цинічний, розумний і зовсім не схожий на ідеального праведника, що обіцяє не лише магічну підтримку, а й новий, погляд на мандрівку.

Цей том — ще й про спадок. Про те, що ми несвідомо повторюємо за вчителями. Про те, як пам’ять стає зброєю. І навіть легенда про меч у камені набуває символічної ваги: можливо, героєм стає не той, хто виконує пророцтво, а той, хто здатен нести його тінь.

Це вже третій том, і серія не просто тримає планку — вона заглиблюється. У мотивації. У спогади. У зламану логіку світу, де герої не завжди виглядають героїчно. І саме тому хочеться читати далі. Бо ця мандрівка відчувається справжньою.

sam_writes_stuff's review against another edition

5.0

adventurous hopeful lighthearted

Gaaah, I really, really enjoy this series!

One thing that stood out in this volume was how the passage of time flows so quickly. In mere panels, nearly six months of harsh winter fly by. But I love this for a few reasons. For one, it shows the scope of the journey Frieren and her party are on. But more so, it weaves beautifully with the overlying theme of Frieren's story, as time passes much differently for her compared to her companions. It's a subtle touch, but an impactful one.

(Also, can Kraft show up again? 💪)