Take a photo of a barcode or cover
3.79 AVERAGE
3.79 AVERAGE
Haunting, bizarre, and overwhelmingly bleak. Prose as only Nabokov can write it.
Cincinatus C., un condenado a muerte por un delito poco específico, espera su ejecución con la angustia adicional de no saber cuándo se llevará a cabo. Con un tono y contexto surrealista se nos muestra a Cincinatus como la única persona cuerda en un mundo de locos. Los personajes secundarios son extravagantes casi al grado de caricaturescos, vuelven un concepto tan grave como de un condenado esperando a conocer la condena, en una lectura llena de metáforas pintorescas que te hacen llegar a empatizar incluso con el ejecutor.
La redacción misma es surrealista, con manejo curioso de los diálogos y un narrador omnisciente que no se muestra indiferente a los acontecimientos, resulta diferente de otras obras del autor, hace que sea fácil perder el hilo, pero qué se entiende como una decisión estética, que considero encaja perfectamente con la realidad torcida en la que se desarrolla la historia.
El final resulta ambiguo a la vez que plasma poderosamente ideas que piden reconsiderar todo lo que ha sucedido en esta historia.
La redacción misma es surrealista, con manejo curioso de los diálogos y un narrador omnisciente que no se muestra indiferente a los acontecimientos, resulta diferente de otras obras del autor, hace que sea fácil perder el hilo, pero qué se entiende como una decisión estética, que considero encaja perfectamente con la realidad torcida en la que se desarrolla la historia.
El final resulta ambiguo a la vez que plasma poderosamente ideas que piden reconsiderar todo lo que ha sucedido en esta historia.
Delightful and refreshing. An at times surreal romp towards death with a man that refuses to die. Truly a lovely read. Nabokov is a genius.
This is my favorite Nabokov book - or at least a close tie with Pale Fire. It is brilliant. A witty and amazing send of authoritarian regimes.
дуже естетична, просмакована, красива проза. місцями аж до такого магріттівського сюрреалізму. і поетичне чуття набоківське не перестає мене вражати, от так, наприклад:
Цинциннат, не поднимая глаз со страницы, издал мычание, утвердительный ямб.
абсолютно очевидне тепер, коли я вже прочитала, але для схоплення доступне, мабуть, тільки тим, хто вміє думати категоріями поетики, хто вміє дивитися на структури світу як на структури тексту.
у післямові набоков обурюється на порівняння з кафкою, і я його розумію, бо кафка тут може спасти на думку як неточна асоціація першого рівня, не більше. всередині вони дуже різні: у набокова нема тої безпросвітної туги за сенсом, яка з'являється в кафкіанських персонажів; нема відчуття неправильності, ні в героя, ні в читача, несприйняття і страта такі природні, що по-іншому й не могло бути. зате є чекання - коли ж нарешті. і набоков втішніший, бо те нарешті все-таки настає, цинцинат долає поріг світу машкар і ерзаців.
Цинциннат, не поднимая глаз со страницы, издал мычание, утвердительный ямб.
абсолютно очевидне тепер, коли я вже прочитала, але для схоплення доступне, мабуть, тільки тим, хто вміє думати категоріями поетики, хто вміє дивитися на структури світу як на структури тексту.
у післямові набоков обурюється на порівняння з кафкою, і я його розумію, бо кафка тут може спасти на думку як неточна асоціація першого рівня, не більше. всередині вони дуже різні: у набокова нема тої безпросвітної туги за сенсом, яка з'являється в кафкіанських персонажів; нема відчуття неправильності, ні в героя, ні в читача, несприйняття і страта такі природні, що по-іншому й не могло бути. зате є чекання - коли ж нарешті. і набоков втішніший, бо те нарешті все-таки настає, цинцинат долає поріг світу машкар і ерзаців.
challenging
dark
funny
mysterious
reflective
sad
medium-paced
Plot or Character Driven:
Plot
Strong character development:
No
Loveable characters:
No
Diverse cast of characters:
No
Flaws of characters a main focus:
No
I think this is a perfect example of a book that has a good idea and is insistent that you are aware of that. About midway, it's basically made it's point and everything afterwards is sort of just restating that point in different ways. Even though it's a short book, it still feels a little too long. Otherwise, the writing is beautiful and clever.
Nabokov's short Invitation to a Beheading has an almost Dostoevsky-like narrator (honestly, he sounds like Raskolnikov for a good portion of the novel) but is an almost funny commentary on perspectives of death.
100 stars! This is by far one of the most absurd, imaginative, and metaphorically insightful works of art I have ever encountered - it is what I would imagine a Dali painting to be if it were a novel. It is also brilliantly written.
Invitation to a Beheading is quite phenomenological in tone (in the tradition of Husserl, but more resembling Gaston Bachelard's phenomenology), serving to snap us out of our familiarity and out of our forgetting of the nature of our reality by continually inserting the ridiculous into the narrative: a family who brings their furniture with them to jail for a brief visit of an inmate; a spider who inhabits a cell with the protagonist and who is fed and coddled; an execution ceremony which resembles a circus/variety-show act; chairs and furniture that move during the night, "and never spend the night in the same spot twice"; and seemingly nonsensical meanderings such as the observation that "an insane man mistakes his visiting kin for galaxies, logarithms, low-haunched hyenas".
I wouldn't say I *enjoyed* this work - though the book was relatively short, it took me weeks to trudge through it; still, it quickly became one of my "favorites", and a work I would recommend to any of my literary friends above others in a heartbeat. There is no question that, although, as some have complained, this work lacks a "plot" or "character development", it is nevertheless a surreal masterpiece that reveals the absurdity in our own (moral, social) conventions.
HIGHLY recommended, though you probably will not enjoy it if you are looking for a book with a "plot" and if you are easily frustrated by one in which not much seems to "happen". Invitation to a Beheading is more like philosophy than it is a novel.
Invitation to a Beheading is quite phenomenological in tone (in the tradition of Husserl, but more resembling Gaston Bachelard's phenomenology), serving to snap us out of our familiarity and out of our forgetting of the nature of our reality by continually inserting the ridiculous into the narrative: a family who brings their furniture with them to jail for a brief visit of an inmate; a spider who inhabits a cell with the protagonist and who is fed and coddled; an execution ceremony which resembles a circus/variety-show act; chairs and furniture that move during the night, "and never spend the night in the same spot twice"; and seemingly nonsensical meanderings such as the observation that "an insane man mistakes his visiting kin for galaxies, logarithms, low-haunched hyenas".
I wouldn't say I *enjoyed* this work - though the book was relatively short, it took me weeks to trudge through it; still, it quickly became one of my "favorites", and a work I would recommend to any of my literary friends above others in a heartbeat. There is no question that, although, as some have complained, this work lacks a "plot" or "character development", it is nevertheless a surreal masterpiece that reveals the absurdity in our own (moral, social) conventions.
HIGHLY recommended, though you probably will not enjoy it if you are looking for a book with a "plot" and if you are easily frustrated by one in which not much seems to "happen". Invitation to a Beheading is more like philosophy than it is a novel.
dark
emotional
mysterious
reflective
slow-paced
Plot or Character Driven:
A mix
Strong character development:
No
Loveable characters:
No
Diverse cast of characters:
No
Flaws of characters a main focus:
Complicated
challenging
funny
fast-paced
Plot or Character Driven:
Character
Strong character development:
No
Loveable characters:
No
Diverse cast of characters:
No
Flaws of characters a main focus:
Yes