Take a photo of a barcode or cover
3.4 AVERAGE
3.4 AVERAGE
challenging
emotional
slow-paced
Plot or Character Driven:
A mix
Strong character development:
Complicated
Loveable characters:
Yes
Diverse cast of characters:
Yes
Flaws of characters a main focus:
Yes
є тексти, так уплетені в культурну традицію, що ми про них начебто завжди знаємо. наприклад, мені здається, що я завжди знала, що "ромео й джульєтта" – то про любов, "мона ліза" – про усмішку, а "так казав заратустра" – про надлюдину (що б воно не означало); досвід сприймання цих текстів, відтак, невіддільний від якогось передзнання про них. і це суттєво змінює динаміку читання, значно більше, ніж, наприклад, усвідомлення жанрових конвенцій книжки; довкола таких текстів вибудовується цілковито інший горизонт сподівань.
про "мобі діка" я, здається, завжди знала, що:
а) він здоровенний (не кит, роман)
б) кит там теж здоровенний
в) усі помруть
г) "я тут перечитувала 'мобі діка'" – то не так потужно, як коли б там було про "пошуки втраченого часу" чи "улісса", але теж доволі круто
тобто починала я роман із таким немалим багажем очікувань: і щодо нього, і щодо себе. не знаю, що подумав про мене текст, але маю визнати, що він мене не розчарував. мелвіл влаштував розкішний сеанс літературної деконструкції, поводячись із жанровими канонами приблизно так само, як його білий кит із вельботами й кораблями – тобто нічого не шкодуючи. те, що починалося як веселий пригодницький роман (із легкими, думаю, цілковито навмисними елементами гомоеротизму; мелвіл талановитий у вибудовуванні іронії й розповіданні читачеві більшого, ніж каже наратор) стівенсонівського типу, в якийсь момент перетворилося на енциклопедію китобійного промислу для чайників, потім – у класичну, мало не давньогрецьку трагедію, а врешті стало дивовижною притчею (тільки що притчі зазвичай займають менше місця) – і все воно трошечки не таке, як традиційно мало б. із довірю до наратора те саме: спочатку мелвіл його наче зображає як страшенно ненадійного, а потім робить всевидючим і всезнаючим, так, що після епічної панорамної фінальної сцени взагалі починаєш сумніватися, чи це не в ізмаїловій голові все відбувалося. текст хисткий і нестабільний, як корабельна палуба у шторм, і спосіб, у який історія розказана, стає частиною змісту цієї історії. чого я, до речі, й не припускала, коли за неї бралася.
про "мобі діка" я, здається, завжди знала, що:
а) він здоровенний (не кит, роман)
б) кит там теж здоровенний
в) усі помруть
г) "я тут перечитувала 'мобі діка'" – то не так потужно, як коли б там було про "пошуки втраченого часу" чи "улісса", але теж доволі круто
тобто починала я роман із таким немалим багажем очікувань: і щодо нього, і щодо себе. не знаю, що подумав про мене текст, але маю визнати, що він мене не розчарував. мелвіл влаштував розкішний сеанс літературної деконструкції, поводячись із жанровими канонами приблизно так само, як його білий кит із вельботами й кораблями – тобто нічого не шкодуючи. те, що починалося як веселий пригодницький роман (із легкими, думаю, цілковито навмисними елементами гомоеротизму; мелвіл талановитий у вибудовуванні іронії й розповіданні читачеві більшого, ніж каже наратор) стівенсонівського типу, в якийсь момент перетворилося на енциклопедію китобійного промислу для чайників, потім – у класичну, мало не давньогрецьку трагедію, а врешті стало дивовижною притчею (тільки що притчі зазвичай займають менше місця) – і все воно трошечки не таке, як традиційно мало б. із довірю до наратора те саме: спочатку мелвіл його наче зображає як страшенно ненадійного, а потім робить всевидючим і всезнаючим, так, що після епічної панорамної фінальної сцени взагалі починаєш сумніватися, чи це не в ізмаїловій голові все відбувалося. текст хисткий і нестабільний, як корабельна палуба у шторм, і спосіб, у який історія розказана, стає частиною змісту цієї історії. чого я, до речі, й не припускала, коли за неї бралася.
One part adventure story, one part whale encyclopedia, one part totally over-the-top nineteenth-century prose, all parts awesome.
In many ways Moby Dick is the perfect novel.
First of all, using Steven Moore's definition of the novel form as primarily an exercise in fictional rhetorical usurpation, here's a vast cornucopia of rhetorical forms: meditations, scientific and technical discourses, character studies, dialogues, inner monologues, action sequences, and--shucks--there's even a couple of songs! Moby Dick has it all.
Secondly, that all that Moby Dick has fits together like a fine Swiss timepiece (not that I have any idea what that's like, but I love similes for their own sake). The copious information on all things whaling that so many readers complain of--and indeed freaked me out a bit the first time I read it (luckily, when already a consenting adult, that is to say I wasn't forced to read it in school)--endlessly entertains me despite the fact that it would never have occurred to me to ask/inquire about whaling, to investigate whaling, or indeed to even pick up a non-fictional work on whaling. This is no conundrum. Melville makes whaling interesting by the alluring shifts in diction and form, I think. The novel also constructs tension and breeds dramatic power through the constant shifts in rhetorical forms. You know exactly where it's going pretty much from the start, but the story is stretched into a wider and wider field as you go, making a rather simple fairy tale into one of the most profound and multi-layered philosophical meditations ever penned.
This is what the novel form can do and why those of us who love it love it.
P.S. Really feeling the Shakespeare references this time through--Macbeth (prophesy and doom of Ahab) and a bit Hamlet (revenge and frustration) and Lear (pip as the fool?) as well.
P.P.S. This time I listened to much of it here: https://soundcloud.com/moby-dick-big-read
First of all, using Steven Moore's definition of the novel form as primarily an exercise in fictional rhetorical usurpation, here's a vast cornucopia of rhetorical forms: meditations, scientific and technical discourses, character studies, dialogues, inner monologues, action sequences, and--shucks--there's even a couple of songs! Moby Dick has it all.
Secondly, that all that Moby Dick has fits together like a fine Swiss timepiece (not that I have any idea what that's like, but I love similes for their own sake). The copious information on all things whaling that so many readers complain of--and indeed freaked me out a bit the first time I read it (luckily, when already a consenting adult, that is to say I wasn't forced to read it in school)--endlessly entertains me despite the fact that it would never have occurred to me to ask/inquire about whaling, to investigate whaling, or indeed to even pick up a non-fictional work on whaling. This is no conundrum. Melville makes whaling interesting by the alluring shifts in diction and form, I think. The novel also constructs tension and breeds dramatic power through the constant shifts in rhetorical forms. You know exactly where it's going pretty much from the start, but the story is stretched into a wider and wider field as you go, making a rather simple fairy tale into one of the most profound and multi-layered philosophical meditations ever penned.
This is what the novel form can do and why those of us who love it love it.
P.S. Really feeling the Shakespeare references this time through--Macbeth (prophesy and doom of Ahab) and a bit Hamlet (revenge and frustration) and Lear (pip as the fool?) as well.
P.P.S. This time I listened to much of it here: https://soundcloud.com/moby-dick-big-read
adventurous
challenging
dark
reflective
tense
slow-paced
Plot or Character Driven:
A mix
Strong character development:
Yes
Loveable characters:
Complicated
Diverse cast of characters:
Yes
Flaws of characters a main focus:
Yes
60% of Moby-Dick is one of the greatest novels I have ever read. The other 40% is tedious whaling facts that Herman Melville probably just made up.
adventurous
funny
informative
tense
slow-paced
Plot or Character Driven:
Character
Strong character development:
Complicated
Loveable characters:
Yes
Diverse cast of characters:
No
Flaws of characters a main focus:
Yes
No one told me this book was so funny. I really enjoyed all of it, the rambling parts, the whale facts, and the adventure.
informative
slow-paced
Strong character development:
No
Loveable characters:
No
Diverse cast of characters:
N/A
adventurous
challenging
reflective
slow-paced
Plot or Character Driven:
A mix
Strong character development:
Complicated
Loveable characters:
Complicated
Diverse cast of characters:
Yes
Flaws of characters a main focus:
Yes
A very strange book, indeed. Not for everyone!