Reviews - Witch Hat Atelier, Volume 4

Witch Hat Atelier, Volume 4 by Kamome Shirahama

1.08k reviews for:

Ну вже четвертий том має бути слабший за попередні, адже скільки часу можна писати хорошу історію. Ось так я собі роздумував, коли взяв до рук четверту арку манґи «Ательє чаклуньских капелюхів» від сценаристки й художниці Камоме Шірахама. Я вважав, що це далі буде така собі розмірена історія про фентезійний світ, де дівчата навчаються, боряться зі своїми страхами, потрапляють у цікаві пригоди і все під кінець закінчується добре. А головне — усе відбувається без надмірної жорстокості та несправедливості. І, як же я помилився.

Ця арка заглиблює нас трохи більше у світ серії. Аґатта, Річе та новачок Юіні намагаються завершити свій наступний іспит, який визначив для них чарозал. Ці іспити потрібні для молодих чарівників і чарівниць для того, щоби стати незалежними від своїх вчителів. Водночас, Кіфлі разом із Коко та Тетією супроводжують інших дівчат до місця їхнього іспиту, печери із дорогою виглядом звивистої змії.

Як я розповідав у відгуках до попередніх томів, Камоме Шірахама в кожній арці вводить нового персонажа. Цього разу це став Юіні, який уже не вперше намагається пройти це завдання. Авторка показала нам психолігічний тиск на нього з боку вчителя, його переживання, намагання довести вчителю, що він не бездарний, та зміну героя впродовж тому. Я не знаю, як у Камоме це так гарно виходить, але ми також занурюємося в психологічний портрет Річе, який не є простим чи банальним. Вона може заклинати кришталеві стрічки і прагне показати, що їй не потрібно копіювати наявні загальні заклинання, щоби довести свою цінність. Вона намагається чарувати власну магію, яка також може використовуватися в різних ситуаціях. А в інакшому випадку, Річе відштовхує все і всіх навколо, адже травма з минулого міцно тримає дівчину у своїх лещатах.

У цьому томі багато чого відбувається, що, ймовірно, матиме наслідки в подальшому. Ми відкриваємо міфологію і світобудову світу, розуміємо, що в цьому світі чарівників також є досить жахливі вчителі. Це не надто дивно, цілком логічно й реалістично, але контраст між першим вчителем Річе чи теперішнім Юіні досить очевидний. І це дало змогу зрозуміти більше цих героїв. Звісно, не вартує забувати і про Аґатту, адже ми також зрозуміли багато про неї, її мотиви й куди вона прагне рухатися на своєму шляху. За нею цікаво спостерігати.

Але найголовніше для мене — зміна настрою оповіді. З такої розміреної пригодницької оповіді ми переходимо в більш жахливу атмосферу. І після закінчення цього тому, у голові пролітає думка, що насправді цей світ завжди був таким. Несправедливим, жорстоким, страшним… Я не знаю, що нас чекає надалі. Але розвиток подій, герої, світ ще більше інтригують. Та ще Камоме Шірахама підкинула нормальний такий кліфгеґер наприкінці. Ще на останок скажу, що для мене поки це найкращий том. Надіюся надалі буде не згірш.

П.С. Також скажу, що я замовив ексклюзивне лімітоване видання четвертого тому із іншою обкладинкою. Але для всіх перфекціонстів (я також) скажу, що на звороті суперобкладнки є стандартна і ви легко можете обернути, щоб на полиці все виглядало гарно. Та родзинкою ексклюзиву насправді є скетчбук Камоме Шірахама. Одним словом, тішуся.