Take a photo of a barcode or cover
601 reviews for:
Unmentionable: The Victorian Lady's Guide to Sex, Marriage, and Manners
Therese Oneill
3.76 AVERAGE
601 reviews for:
Unmentionable: The Victorian Lady's Guide to Sex, Marriage, and Manners
Therese Oneill
3.76 AVERAGE
I don't usually enjoy books that are written informally, but in this case Oneill's snarky, sarcastic bite was a wonderful counter to the grim subject matter. The book was both funny and informative and I recommend.
– The cage structure distributes the incredible weight of the fabric and holds the hem away from your feet so you won't trip. Well, you're probably going to trip anyway, because you're wearing forty pounds of clothing, your shoes are crazy pinchy, and there is an amazing amount of horse poop in the street. But it won't be because your dress is too close to your feet. –
– Do not poop next to where you drink. –
– Have you ever looked at the covers of your mother's trashy romances and wondered if those women were pushing away their kilted, oily-chested lovers not because of deep rivalry between their equally sexy clans, but because it was her time of the month and she didn't want his greasy man-breath anywhere near her? –
– "Comstockery" is defined as "excessive opposition to supposed immorality in the arts' prudery." It's something a gruff old English teacher might bark out at a school-board meeting where it is decided to ban all books that contain the word "climax." –
– He did not associate birth control with half-dead mothers of twelve hungry babes whose drunk husbands kept impregnating them with yet another feeble life that would starve and wither. To him, contraception made it possible for people to have *sex without consequence.* And by people, he mostly meant whores... –
– Do not poop next to where you drink. –
– Have you ever looked at the covers of your mother's trashy romances and wondered if those women were pushing away their kilted, oily-chested lovers not because of deep rivalry between their equally sexy clans, but because it was her time of the month and she didn't want his greasy man-breath anywhere near her? –
– "Comstockery" is defined as "excessive opposition to supposed immorality in the arts' prudery." It's something a gruff old English teacher might bark out at a school-board meeting where it is decided to ban all books that contain the word "climax." –
– He did not associate birth control with half-dead mothers of twelve hungry babes whose drunk husbands kept impregnating them with yet another feeble life that would starve and wither. To him, contraception made it possible for people to have *sex without consequence.* And by people, he mostly meant whores... –
Would not recommend. The entire book came across as very disorganized and poorly researched. Everything felt very surface with few or singular resources to back things up. I really didn't like the way it was written or the tone of the author. She was trying too hard to be funny and quippy that it was overdone and tiring. I actually didn't end up truly finishing this book because at 20 minutes left... I just couldn't anymore.
informative
inspiring
lighthearted
reflective
fast-paced
It was fine. The information is good, but the folksy, "just us gals" writing style (which I know was a draw to a lot of readers) grew wearying after a while.
звісно ж, після цієї книжки ви зможете читати вікторіанські романи так, як читали їх раніше. занурюючись у сестер бронте, ви не думатимете про гігієну й запахи, про мите раз на місяць волосся та ніколи не прані плаття; на сторінках джордж еліот вас не переслідуватимуть образи ходіння до вбиральні – вуличної, певна річ, – у сукенках із кринолінами; епідемії сифілісу (справжня) й істерії (несправжня) спадатимуть вам на думку хіба в найпохмуріших місцях "дракули", але вони й до цього тексту спадали на думку, тож нічого не змінилося.
мабуть.
коли ми думаємо про жінок у дев'ятнадцятому столітті, то спиняємося зазвичай на моментах інтелектуальних і політичних: різне там право на власність, доступ до освіти, можливість вибрати життя поза шлюбом або принаймні покласти край катастрофічному шлюбові – а точніше, відсутність усіх цих досягнень цивілізації. але тереза онілл підводить читачок ще й до роздумів про те, наскільки незручне – на найбанальнішому побутовому рівні – було життя вікторіанок, навіть якщо йдеться про середньо-вищий клас. зрозуміло, що чоловікам теж доводилося тяжко і голову з іншими частинами тіла вони мили так само нечасто – та принаймні їм не треба було носити довгого волосся (тут мало бути ще кілька зауваг з приводу жіночої фізіології, але краще помовчімо про них, як годиться пристойним леді). усі їли однаково небезпечну їжу, але вимоги до зовнішності чоловіків були трохи поміркованіші, тож їм не доводилося пити оцту, ковтати патентованих ліків на основі миш'яку чи стрихніну або виписувати модних таблеток із ціп'яками, покликаними розділити з господинею всі ті жахливі калорії, які вона споживає. спроби вийти з дому для чоловіків були далеко не такі травматичні, і справа не тільки в тому, що етикет забороняв жінкам ходити поодинці, якщо вони не хвойди, а й у платтях із кринолінами, які серйозно ускладнювали рух, особливо в місті, та совалися по землі, збираючи на себе всі запашні подарунки вікторіанських вулиць. а наскільки менше часу хлопчики потребували на туалет, уявляєте? (згадую, як періодично бурчу про те, що тяжко знайти жіночий одяг із нормальними місткими кишенями, тому доводиться купувати чоловічі штани, – і почуваюся щасливою людиною).
ясно, завжди можна було не погодитися з умовностями – але суспільство, щонайменше в особі чоловіка, якому ти належиш, мало непоганий арсенал виховних заходів: фізичних, економічних, соціальних чи медичних (онілл майже не пише про божевільні, але пишуть інші, і там нічого радісного). та й не так воно просто, повставати, якщо тебе все життя виховували у правильний бік.
побутові замальовки "unmentionable" змушують багато думати про свободу. бо не буває такого, щоб на одному рівні вона була, а на іншому – ні. право голосу і право на працю якось тяжко уявити без права на штани і права не народжувати.
мабуть.
коли ми думаємо про жінок у дев'ятнадцятому столітті, то спиняємося зазвичай на моментах інтелектуальних і політичних: різне там право на власність, доступ до освіти, можливість вибрати життя поза шлюбом або принаймні покласти край катастрофічному шлюбові – а точніше, відсутність усіх цих досягнень цивілізації. але тереза онілл підводить читачок ще й до роздумів про те, наскільки незручне – на найбанальнішому побутовому рівні – було життя вікторіанок, навіть якщо йдеться про середньо-вищий клас. зрозуміло, що чоловікам теж доводилося тяжко і голову з іншими частинами тіла вони мили так само нечасто – та принаймні їм не треба було носити довгого волосся (тут мало бути ще кілька зауваг з приводу жіночої фізіології, але краще помовчімо про них, як годиться пристойним леді). усі їли однаково небезпечну їжу, але вимоги до зовнішності чоловіків були трохи поміркованіші, тож їм не доводилося пити оцту, ковтати патентованих ліків на основі миш'яку чи стрихніну або виписувати модних таблеток із ціп'яками, покликаними розділити з господинею всі ті жахливі калорії, які вона споживає. спроби вийти з дому для чоловіків були далеко не такі травматичні, і справа не тільки в тому, що етикет забороняв жінкам ходити поодинці, якщо вони не хвойди, а й у платтях із кринолінами, які серйозно ускладнювали рух, особливо в місті, та совалися по землі, збираючи на себе всі запашні подарунки вікторіанських вулиць. а наскільки менше часу хлопчики потребували на туалет, уявляєте? (згадую, як періодично бурчу про те, що тяжко знайти жіночий одяг із нормальними місткими кишенями, тому доводиться купувати чоловічі штани, – і почуваюся щасливою людиною).
ясно, завжди можна було не погодитися з умовностями – але суспільство, щонайменше в особі чоловіка, якому ти належиш, мало непоганий арсенал виховних заходів: фізичних, економічних, соціальних чи медичних (онілл майже не пише про божевільні, але пишуть інші, і там нічого радісного). та й не так воно просто, повставати, якщо тебе все життя виховували у правильний бік.
побутові замальовки "unmentionable" змушують багато думати про свободу. бо не буває такого, щоб на одному рівні вона була, а на іншому – ні. право голосу і право на працю якось тяжко уявити без права на штани і права не народжувати.
What a delightful walk through a woman's intimate life in the Victorian era. Focus, mostly the middle class and rich. Nonetheless, more information than I ever had. Really drills in the dirty and disgusting of the era. Smells on top of smells.
The author is quite hilarious. Very tongue in cheek.
The author is quite hilarious. Very tongue in cheek.
This was an interesting and irreverent romp through the 19th century domestic sphere. I've already read Ruth Goodman's How to Be a Victorian: A Dawn-to-Dusk Guide to Victorian Life, so the factual content here is pretty much a wholesale retread (and if you're looking for an in-depth treatment, How to Be a Victorian is absolutely the better way to go), but this is a very fast read, and the author's humor kept it very engaging. I did find it a bit weird that the one time in the book where she gets actually not-joking angry is in discussing John Kellogg's prescribed treatment for hysteria; yes, it was barbaric (he's basically recommending female circumcision as a good option, among other things), but the author maintained a tone of dry irony in touching on the horrors of marital rape and slavery, so this seems an odd line in the sand to draw. Nevertheless, it was an entertaining read, and if you're interested in the topic but looking for a lighter treatment than Goodman's, then definitely give this one a look.
A book that simultaneously amused me as it shattered all my romantic notions of the nineteenth century. I learned a lot and was never bored.
Well this was a very interesting book! At times (read most of the time) the material was hard infuriating to read, but I tried to keep in mind that this was a totally different time (this didn't help all that much tbh). It was Oneill's humor that really made this book so enjoyable, and kept my blood pressure down.
I read most of this in one sitting, and while I enjoyed it, I think it would have been better to take a break between each chapter to really take it all in. I definitely recommend this book to one and all!
I read most of this in one sitting, and while I enjoyed it, I think it would have been better to take a break between each chapter to really take it all in. I definitely recommend this book to one and all!