Scan barcode
breadonelove's review
informative
medium-paced
2.5
Не скажу що вона якось сильно мене вразила, думаю просто не моє.
down2decay's review
В летербоксді є кнопочка I’ve seen this film before — дозволяє поставити відмітку, що ти вже колись бачив це кіно. От гудрідсу іноді не вистачає такої самої кнопки. В своє друге читання я так і не зміг в повній мірі осягнути, що цього разу потрібно сприймати текст не в метафоричному сенсі, а в кровожерливому прямому.
Взагалі розгорнутий неіронічний відгук про “Мистецтво війни” може написати або пихатий егоцентрик, або невіглас. Планую прослизнути повз обидві категорії.
Взагалі розгорнутий неіронічний відгук про “Мистецтво війни” може написати або пихатий егоцентрик, або невіглас. Планую прослизнути повз обидві категорії.
suvij's review
5.0
Пес-Привид постійно читає цю книжку. Цікаво, який саме з десятків перекладів англійською?. Один із них давно public domain, і є на Project Gutenberg, певно, він був і у моїй читалці, і в iBooks, і всюди.
(насправді, він читає не цю книжку)
Зрештою, поки я вичікував, з'явився український переклад Сергія Лесняка (і теж почекав кілька років).
Чи надається ця книжка до перечитування? Певно, що так, варто лише спіймати потрібний настрій, бо книжка ця невеличка, навіть з перед- та післямовою, які є в нашому виданні.
Головний текст—стратегічний трактат про ведення війни. В центрі повчання—полководець, підвладний імператорові. Війська, підрозділи, окремі солдати опиняються поза фокусом, належать до ресурсів. Вони, по суті, навіть менші за територію, бо не входять у п'ять засадничих чинників.
Видання зроблене як зразок бізнес-літератури. Це свідома позиція перекладача. В той самий час для збереження «старовинності» текст рясніє відповідною лексикою. Зовсім незрозуміла розкривається в примітках, при цьому текст плавний, читається як годиться.
Бізнес-приціл пояснюється фаховим зацікавленням Сергія Лесняка, який давно і успішно веде справи у КНР. Це не звільняє від паралелей із актуальними новинами («о, тут погано, а тут, навпаки, все складається на нашу користь…»), але створює певну дистанцію. Адже «Мистецтво війни» вже давно перестало бути мануалом з ведення воєн, а стало чимось на зразок філософського путівника.
(А також, певно, джерелом для всяких сучасних популярних текстів).
Що дають супровідні матеріали? По-перше, налаштовують на дієве прочитання (ок, як це може згодитися мені тепер? подивися на своє життя з висоти стратегічного польоту і т.п.), по-друге дають непогану довідку, з прикладами: інших таких трактатів, тлумачення історичних подій, застосунку в сучасних реаліях. Без післямови зрозуміти 36 стратагем (у додатку наприкінці) нереально. Крім користі, є ще етикет: всіх, кого можна було згадати, згадано із вдячністю.
Фішка оформлення виявилась зовсім не фішкою, а реальною китайською каліграфією, яку написав для видання перекладач (тлумачення ієрогліфів теж додається).
На якийсь час я занурився в книжку, її розважливий ритм. Не буду говорити, що вона на мене суттєво повпливала, але читати було приємно.
Чи хотів би я сам перечитати її колись? Так. В таких «простих» текстах не знати, що й коли зрезонує. Певен, наступного разу я зможу знайти там щось нове.
Така моя цитата цього разу.
(насправді, він читає не цю книжку)
Зрештою, поки я вичікував, з'явився український переклад Сергія Лесняка (і теж почекав кілька років).
Чи надається ця книжка до перечитування? Певно, що так, варто лише спіймати потрібний настрій, бо книжка ця невеличка, навіть з перед- та післямовою, які є в нашому виданні.
Головний текст—стратегічний трактат про ведення війни. В центрі повчання—полководець, підвладний імператорові. Війська, підрозділи, окремі солдати опиняються поза фокусом, належать до ресурсів. Вони, по суті, навіть менші за територію, бо не входять у п'ять засадничих чинників.
Видання зроблене як зразок бізнес-літератури. Це свідома позиція перекладача. В той самий час для збереження «старовинності» текст рясніє відповідною лексикою. Зовсім незрозуміла розкривається в примітках, при цьому текст плавний, читається як годиться.
Бізнес-приціл пояснюється фаховим зацікавленням Сергія Лесняка, який давно і успішно веде справи у КНР. Це не звільняє від паралелей із актуальними новинами («о, тут погано, а тут, навпаки, все складається на нашу користь…»), але створює певну дистанцію. Адже «Мистецтво війни» вже давно перестало бути мануалом з ведення воєн, а стало чимось на зразок філософського путівника.
(А також, певно, джерелом для всяких сучасних популярних текстів).
Що дають супровідні матеріали? По-перше, налаштовують на дієве прочитання (ок, як це може згодитися мені тепер? подивися на своє життя з висоти стратегічного польоту і т.п.), по-друге дають непогану довідку, з прикладами: інших таких трактатів, тлумачення історичних подій, застосунку в сучасних реаліях. Без післямови зрозуміти 36 стратагем (у додатку наприкінці) нереально. Крім користі, є ще етикет: всіх, кого можна було згадати, згадано із вдячністю.
Фішка оформлення виявилась зовсім не фішкою, а реальною китайською каліграфією, яку написав для видання перекладач (тлумачення ієрогліфів теж додається).
На якийсь час я занурився в книжку, її розважливий ритм. Не буду говорити, що вона на мене суттєво повпливала, але читати було приємно.
Чи хотів би я сам перечитати її колись? Так. В таких «простих» текстах не знати, що й коли зрезонує. Певен, наступного разу я зможу знайти там щось нове.
У місцевості смерті, у безвиході—бийся! Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, яких не належить виконувати.
Така моя цитата цього разу.
More...