Scan barcode
A review by pani_yevheniia
Полум'яний бог by R.F. Kuang
5.0
Почну з того, що мені сподобалась. Справді було цікаво. 3-я частина насичена подіями. Жинь, на решті, перестала пасивно пливти за течією, вона вчиться приймати рішення і має мету. Її характер все більше й більше розвивається і формується, під кінець це антигерой з протікаючим дахом. Також, маємо історію тріади, які інтригували нас з самого початку - найкраща частина сюжету, як на мене.
Про мінуси - їх чесно, не так багато, як може здатися, але у мене сильно палає від самого їхнього існування. І хоча, на мою думку, Полумʼяний Бог сюжетно цікавіший за Респуліку Дракона, тут забагато подій а-ля Санта Барбара (все ще цікаво, але занадто очевидно). Це те що мене дратувало впродовж усієї серії. Ось Жинь врятували лідери півдня, але, оце так несподіванка, її ні в що не ставлять; ось Жинь спромоглася отримати пару тисяч військових і пішла бити мугенців, але, оце так несподіванка, її зраджують і продають Республіці; ось Дзян вийшов із свого заточення більш-менш адекватний і знищує дирижаблі на право і на ліво, але, ось це так несподіванка, він раптово стає недієздатним і впадає періодично в істерику. І так вся книга.
Як я вже писала у відгуку на Республіку Дракона, у мене часто є враження що не персонажі рухають сюжет. А автор підтасовує сюжет так, щоб рухати персонажів у заданому напрямку. Або інше, нам по декілька разів ПОВТОРЮЮТЬ одне і те саме.
Ще є певна кількість сцен де присутня драма заради драми. Я в якийсь момент очікувала, що Ребекка Кван, в найкращих традиціях мильних опер скаже що Жинь чиясь там давно загублена донька, чи щось таке, тим паче що там були на це натяки (майже прямим текстом сказали) А що, амнезія свого роду вже була. Просто була б ще одна «ось це так несподіванка»…
Кінцівка мене неймовірно порадувала, хоча під кінець я сильно втомилася від цього 3,14здеца. Вибачте за мову, але інакше цей цирк не назвати.
Впродовж всієї книги були моменти, де я не могла відірватися (в основному 2 частина), а бувало, читала по діагоналі.
Я б охарактеризувала всю серію як маст-рід.
Про мінуси - їх чесно, не так багато, як може здатися, але у мене сильно палає від самого їхнього існування. І хоча, на мою думку, Полумʼяний Бог сюжетно цікавіший за Респуліку Дракона, тут забагато подій а-ля Санта Барбара (все ще цікаво, але занадто очевидно). Це те що мене дратувало впродовж усієї серії. Ось Жинь врятували лідери півдня, але, оце так несподіванка, її ні в що не ставлять; ось Жинь спромоглася отримати пару тисяч військових і пішла бити мугенців, але, оце так несподіванка, її зраджують і продають Республіці; ось Дзян вийшов із свого заточення більш-менш адекватний і знищує дирижаблі на право і на ліво, але, ось це так несподіванка, він раптово стає недієздатним і впадає періодично в істерику. І так вся книга.
Як я вже писала у відгуку на Республіку Дракона, у мене часто є враження що не персонажі рухають сюжет. А автор підтасовує сюжет так, щоб рухати персонажів у заданому напрямку. Або інше, нам по декілька разів ПОВТОРЮЮТЬ одне і те саме.
Ще є певна кількість сцен де присутня драма заради драми. Я в якийсь момент очікувала, що Ребекка Кван, в найкращих традиціях мильних опер скаже що Жинь чиясь там давно загублена донька, чи щось таке, тим паче що там були на це натяки (майже прямим текстом сказали) А що, амнезія свого роду вже була. Просто була б ще одна «ось це так несподіванка»…
Кінцівка мене неймовірно порадувала, хоча під кінець я сильно втомилася від цього 3,14здеца. Вибачте за мову, але інакше цей цирк не назвати.
Впродовж всієї книги були моменти, де я не могла відірватися (в основному 2 частина), а бувало, читала по діагоналі.
Я б охарактеризувала всю серію як маст-рід.