Scan barcode
A review by tasia_b
Метелики на шпильках. Б'є восьма. Повнолітні діти by Iryna Vilde, Ірина Вільде
emotional
reflective
sad
tense
medium-paced
- Plot- or character-driven? A mix
- Strong character development? Yes
- Loveable characters? Yes
- Diverse cast of characters? Yes
- Flaws of characters a main focus? No
4.0
Підліткова драма, події якої відбуваються після Першої Світової війни на Буковині, яка на той час була окупована Румунією?!
Хтось знає чи є ця книга зараз у шкільній програмі? Якщо ні, то має бути!
«У нас у школі багато українок, що записані як румунки… Інакше були б до школи не прийняли, а потім — ніколи не можна дістати знижку оплати ані… загалом нічого… Є такі, що бояться признатись, що вони українки дома. Але про мене всі знають, що я тільки записана як румунка. Раз навіть директорка переловила мене, як я на паузі говорила по-українськи, і я мусіла в карцері сидіти»
Це історія про дорослішання і намагання зрозуміти як все навколо влаштовано.
«Дарці видався світ, як одна велика саля, де люди цюцюбабки з собою граються: одно ховає правду перед одним і раде, як вдається йому збити з сліду іншого.»
Тут і багатогранна дружба між дівчатами, і ніякове перше кохання з однолітком, і перші розчарування…
Найбільше мені сподобалася друга повість з трилогії — “Бʼє восьма”. Надзвичайно переживальна.
Дуже relatable описані думки молодої дівчини, я у деяких впізнала себе у 14 😭
Єдиний мінус для мене був у стилі письма — він мені трохи нагадав стиль Ольги Кобилянської, і в процесі прочитання я дізналася, що Ірина Вільде дійсно надихалася нею. Тим часом я через той самий стиль так і не змогла дочитати жодного твору пані Ольги. Але не спішіть відкладати “Метеликів на шпильках”, бо трилогія все одно дуже цікава і легко читається, тим паче, якщо навіть я змогла це все подужати, то, як вам подобається стиль Ольги Кобилянської, — точно прочитаєте.
Перед прочитанням я вже знала з інтернетів, що не треба читати передмову, що знаходиться на початку книги, бо там багато спойлерів, і вам не раджу. Мені незрозуміло, чому цей “ключ до розуміння тексту” не можна було помістити у самому кінці.
Більше відгуків можна прочитати на моєму книжковому каналі https://t.me/yizdoonkareads
Хтось знає чи є ця книга зараз у шкільній програмі? Якщо ні, то має бути!
«У нас у школі багато українок, що записані як румунки… Інакше були б до школи не прийняли, а потім — ніколи не можна дістати знижку оплати ані… загалом нічого… Є такі, що бояться признатись, що вони українки дома. Але про мене всі знають, що я тільки записана як румунка. Раз навіть директорка переловила мене, як я на паузі говорила по-українськи, і я мусіла в карцері сидіти»
Це історія про дорослішання і намагання зрозуміти як все навколо влаштовано.
«Дарці видався світ, як одна велика саля, де люди цюцюбабки з собою граються: одно ховає правду перед одним і раде, як вдається йому збити з сліду іншого.»
Тут і багатогранна дружба між дівчатами, і ніякове перше кохання з однолітком, і перші розчарування…
Найбільше мені сподобалася друга повість з трилогії — “Бʼє восьма”. Надзвичайно переживальна.
Дуже relatable описані думки молодої дівчини, я у деяких впізнала себе у 14 😭
Єдиний мінус для мене був у стилі письма — він мені трохи нагадав стиль Ольги Кобилянської, і в процесі прочитання я дізналася, що Ірина Вільде дійсно надихалася нею. Тим часом я через той самий стиль так і не змогла дочитати жодного твору пані Ольги. Але не спішіть відкладати “Метеликів на шпильках”, бо трилогія все одно дуже цікава і легко читається, тим паче, якщо навіть я змогла це все подужати, то, як вам подобається стиль Ольги Кобилянської, — точно прочитаєте.
Перед прочитанням я вже знала з інтернетів, що не треба читати передмову, що знаходиться на початку книги, бо там багато спойлерів, і вам не раджу. Мені незрозуміло, чому цей “ключ до розуміння тексту” не можна було помістити у самому кінці.
Більше відгуків можна прочитати на моєму книжковому каналі https://t.me/yizdoonkareads
Content Warnings
Moderate: Sexual harassment, Gaslighting, Colonisation, Sexual assault, Sexism, Religious bigotry, Antisemitism, and Misogyny