Scan barcode
A review by anatrnd
The House in the Cerulean Sea by TJ Klune
1.0
оцінка самій історії - 3.75, але я не вмію відділяти мистецтво від автора (і вважаю, що не варто їх розмежовувати), тому 1 зірочка
загалом, це непогана, мила, смішна і затишна міддл грейдна історія (хоча місцями було нудно), але мені було складно морально її читати
це фентезі розповідає нам про світ, в якому існують люди (та й взагалі різні істоти) з надприродними здібностями. для таких дітей створені окремі притулки, щоб тримати їх подалі від звичайних людей. в один з таких притулків (а цей ще й надсекретний!) відправляють головного героя - інспектора, який має перевірити, як живуть діти, чи добре з ними поводяться, ну і найголовніше, звичайно, чи не небезпечні вони для навколишнього світу, оскільки серед тих кількох жителів притулку є шестирічний Люсі (Люцифер), ну або просто антихрист, дитя Сатани
я дуже довгий час відмовлялась читати цю книжку, тому що я знала про її оріджин, але все-таки здалась перед анонсом виходу книжки українською
якщо ви не знали, то на написання цієї книжки автора надихнула Canada's Sixties Scoop, або українською Облава шістдесятих. це була політика уряду Канади, який вилучав тисячі дітей корінних народів з їхніх родин і примусово переміщав їх у прийомні білі сім'ї або у віддалені притулки. там дітей змушували відмовитись від своєї культури і перейняти стиль життя білих людей. а ще дітей там жорстоко били та ґвалтували. ось що про це "натхнення" каже автор:
“I didn’t want to co-opt, you know, a history that wasn’t mine. I’m a cis white dude, so I can’t ever really go through something like what those children had to go through. So I sat down and I was like, I’m just going to write this as a fantasy.”
звучить вже дуже крінжово, ще до прочитання книжки, тому що це буквально величезна травма для цілого народу, яку автор, який ніякого відношення до цього не має, монетизує на свою користь. але нехай, подумала я, а раптом в книжці піднімається проблема цієї трагедії, щоб розповісти про неї цілому світу?
ні, нічого такого тут немає. зате тут є романтизація оцієї Облави шістдесятих. а ще тут є жарти про побиття і секс з неповнолітніми. класно, правда? у книжці ніби і сказано, що не варто відмежовувати цих дітей від звичайного світу, але ця ідея не є головною, і автор не пропонує навіть у своїй вигаданій історії якихось шляхів її вирішення. зате він дає нам сопливий хеппі енд, щоб ще раз підкреслити, як добре жити дітям у цих притулках. literally disgusting
чи рекомендую я читати цю книжку? однозначно ні. це могла б бути непогана історія, якби вона не базувалась на реальних подіях, або якби вона не романтизувала величезну трагедію корінних народів (чи було б ок написати таку книжку про Голодомор, Голокост і тд? знову ж таки ні). сумніваюсь, що буду читати ще якісь книжки автора
загалом, це непогана, мила, смішна і затишна міддл грейдна історія (хоча місцями було нудно), але мені було складно морально її читати
це фентезі розповідає нам про світ, в якому існують люди (та й взагалі різні істоти) з надприродними здібностями. для таких дітей створені окремі притулки, щоб тримати їх подалі від звичайних людей. в один з таких притулків (а цей ще й надсекретний!) відправляють головного героя - інспектора, який має перевірити, як живуть діти, чи добре з ними поводяться, ну і найголовніше, звичайно, чи не небезпечні вони для навколишнього світу, оскільки серед тих кількох жителів притулку є шестирічний Люсі (Люцифер), ну або просто антихрист, дитя Сатани
я дуже довгий час відмовлялась читати цю книжку, тому що я знала про її оріджин, але все-таки здалась перед анонсом виходу книжки українською
якщо ви не знали, то на написання цієї книжки автора надихнула Canada's Sixties Scoop, або українською Облава шістдесятих. це була політика уряду Канади, який вилучав тисячі дітей корінних народів з їхніх родин і примусово переміщав їх у прийомні білі сім'ї або у віддалені притулки. там дітей змушували відмовитись від своєї культури і перейняти стиль життя білих людей. а ще дітей там жорстоко били та ґвалтували. ось що про це "натхнення" каже автор:
“I didn’t want to co-opt, you know, a history that wasn’t mine. I’m a cis white dude, so I can’t ever really go through something like what those children had to go through. So I sat down and I was like, I’m just going to write this as a fantasy.”
звучить вже дуже крінжово, ще до прочитання книжки, тому що це буквально величезна травма для цілого народу, яку автор, який ніякого відношення до цього не має, монетизує на свою користь. але нехай, подумала я, а раптом в книжці піднімається проблема цієї трагедії, щоб розповісти про неї цілому світу?
ні, нічого такого тут немає. зате тут є романтизація оцієї Облави шістдесятих. а ще тут є жарти про побиття і секс з неповнолітніми. класно, правда? у книжці ніби і сказано, що не варто відмежовувати цих дітей від звичайного світу, але ця ідея не є головною, і автор не пропонує навіть у своїй вигаданій історії якихось шляхів її вирішення. зате він дає нам сопливий хеппі енд, щоб ще раз підкреслити, як добре жити дітям у цих притулках. literally disgusting
чи рекомендую я читати цю книжку? однозначно ні. це могла б бути непогана історія, якби вона не базувалась на реальних подіях, або якби вона не романтизувала величезну трагедію корінних народів (чи було б ок написати таку книжку про Голодомор, Голокост і тд? знову ж таки ні). сумніваюсь, що буду читати ще якісь книжки автора