Take a photo of a barcode or cover
A review by verbava
On First Principles by Origen
3.0
читання отців церкви – то з багатьох точок зору доволі специфічний досвід.
по-перше, це зазвичай читання перекладів із перекладів (російська версія оригена, наприклад, перекладена з латинського перекладу руфіна в основному), а часом ще й позбираних фрагментів. тобто мало того, що це не та ситуація, де можна говорити "ориген пише, що", – адже руфін сам визнає, що сумнівні й суперечливі місця в тексті оригена просто залишає за рамками свого перекладу, – це ще й ситуація, коли навряд чи можна покладатися на яку-небудь теорію паралельних місць, щоб мати цілковиту певність щодо того, що вжите в одному місці слово має те саме значення, що і те саме слово, вжите в іншому місці. в оригенових "началах" у мене з цього приводу були серйозні проблеми з поняттям "душа": там, де йдеться власне про особливості душі та її проблематику, воно добре розтлумачене, але коли мова заходить про інші речі, а "душа" вживається просто побіжно, іноді виникають інші відтінки значень.
по-друге, весь час доводиться себе смикати і згадувати, що це початок нашої ери, якесь друге-третє-четверте століття, коли купа зокрема християнських ідей, присутніх у європейській культурі, ще не була сформована. тобто ці хлопці не пишуть банальностей – вони з нуля складають те, що через тисячоліття з гаком стане банальностями. підступ же в тому, що і вони, і ті, хто пише через тисячоліття після них, спираються на той самий текст, тому загубити хронологію стає зовсім просто. але так, коли все-таки згадуєш, що ориген перший проговорює оці зараз-очевидні речі про, наприклад, стосунки отця, сина й духа чи неможливість темпорального розуміння бога, воно вражає.
по-третє, пам'ятаєте анекдот про корейців, які розповідають одне одому про неймовірне багатство американців: "уявляєш, в америці кожен отримує продуктові картки на 900 грамів рису на день"? іноді, читаючи отців церкви, я почуваюся таким-от корейцем. бо різниця не просто в культурній базі, а в речах повсякденних, у життєвій рутині. може, тут навіть не про якісь радикальні штуки (наприклад, що оригена, який перший проговорює різні сміливі речі, за них і каменувати могли... чи тоді вже були модні інші способи?), а про зовсім базові. наприклад, чи знали ви, що в ранньому християнстві була практика кількох хрещень – ну, якщо після першого так нагрішив, що допоможе хіба поновне? чи що сповідь була голосна й колективна, тому процес каяття по суті своїй разюче відрізнявся від нинішнього? це деталі, які мені вже пояснили, коли я зрозуміла, що в певних місцях святоотцівських писань є щось не те; і боюся уявити, скільки схожих моментів лишилися непомічені – тому не осягнені.
по-четверте, ці тексти написані людьми, які палко вірять і раді за свою віру вмерти (здебільша у прямому сенсі). які, крім того, ще й убивати часто готові, якщо інші способи навернення проваляться. втім, це робить їх тільки цікавішими об'єктами для дослідника розмаїтих носіїв істини.
у чомусь ці тексти – дуже хороша фізкультура для мозку. з іншого боку, те саме можна сказати про багато інших, ближчих. тому дякую оригенові, на цьому наше знайомство, мабуть, скінчиться.
по-перше, це зазвичай читання перекладів із перекладів (російська версія оригена, наприклад, перекладена з латинського перекладу руфіна в основному), а часом ще й позбираних фрагментів. тобто мало того, що це не та ситуація, де можна говорити "ориген пише, що", – адже руфін сам визнає, що сумнівні й суперечливі місця в тексті оригена просто залишає за рамками свого перекладу, – це ще й ситуація, коли навряд чи можна покладатися на яку-небудь теорію паралельних місць, щоб мати цілковиту певність щодо того, що вжите в одному місці слово має те саме значення, що і те саме слово, вжите в іншому місці. в оригенових "началах" у мене з цього приводу були серйозні проблеми з поняттям "душа": там, де йдеться власне про особливості душі та її проблематику, воно добре розтлумачене, але коли мова заходить про інші речі, а "душа" вживається просто побіжно, іноді виникають інші відтінки значень.
по-друге, весь час доводиться себе смикати і згадувати, що це початок нашої ери, якесь друге-третє-четверте століття, коли купа зокрема християнських ідей, присутніх у європейській культурі, ще не була сформована. тобто ці хлопці не пишуть банальностей – вони з нуля складають те, що через тисячоліття з гаком стане банальностями. підступ же в тому, що і вони, і ті, хто пише через тисячоліття після них, спираються на той самий текст, тому загубити хронологію стає зовсім просто. але так, коли все-таки згадуєш, що ориген перший проговорює оці зараз-очевидні речі про, наприклад, стосунки отця, сина й духа чи неможливість темпорального розуміння бога, воно вражає.
по-третє, пам'ятаєте анекдот про корейців, які розповідають одне одому про неймовірне багатство американців: "уявляєш, в америці кожен отримує продуктові картки на 900 грамів рису на день"? іноді, читаючи отців церкви, я почуваюся таким-от корейцем. бо різниця не просто в культурній базі, а в речах повсякденних, у життєвій рутині. може, тут навіть не про якісь радикальні штуки (наприклад, що оригена, який перший проговорює різні сміливі речі, за них і каменувати могли... чи тоді вже були модні інші способи?), а про зовсім базові. наприклад, чи знали ви, що в ранньому християнстві була практика кількох хрещень – ну, якщо після першого так нагрішив, що допоможе хіба поновне? чи що сповідь була голосна й колективна, тому процес каяття по суті своїй разюче відрізнявся від нинішнього? це деталі, які мені вже пояснили, коли я зрозуміла, що в певних місцях святоотцівських писань є щось не те; і боюся уявити, скільки схожих моментів лишилися непомічені – тому не осягнені.
по-четверте, ці тексти написані людьми, які палко вірять і раді за свою віру вмерти (здебільша у прямому сенсі). які, крім того, ще й убивати часто готові, якщо інші способи навернення проваляться. втім, це робить їх тільки цікавішими об'єктами для дослідника розмаїтих носіїв істини.
у чомусь ці тексти – дуже хороша фізкультура для мозку. з іншого боку, те саме можна сказати про багато інших, ближчих. тому дякую оригенові, на цьому наше знайомство, мабуть, скінчиться.