A review by suvij
The Legacy of Luther Strode by Justin Jordan

4.0

Ок, все-таки складно втриматись від претензій до сюжету, навіть у такому жанрі, де головне це кількість кровіщі. Втім, якщо задумуватись над тим, чому персонажі бойовиків, особливо різного роду супутники та попутники ніколи не переймаються зайвим, наче еталони психічного здоров’я (зі стажем роботи на бойні) — краще не читати бойовиків, і не дивитися. Ми ж їх не за сюжет любимо.

Головне, що є в сюжеті — це вибір, який робить головний герой. Все інше відбувається наче само собою: є метод, є здібності. Немає здібностей, метод не поможе. Як діє метод — непонятно (бо ми не маємо здібностей). Лютер Строде має — і протягом трьох великих частин історії перетворюється з накачаного юнака на перекачаного кабаняру. Майже на всіх обдарованих метод діє схожим чином.
Однак додатково від спричиняє сп’яніння владою. Натомість Лютер бере на себе додаткову відповідальність — у вигляді Петри.
Петра — подружка із синдромом Туретта і любов’ю до вогнепальної зброї. Колись складний підліток, нині вона досить комфортно почувається в середовищі маніяків-убивць.

Тільки не подумайте, що комікс мені не сподобався.

Що саме сподобалось у заключній частині.
Зміна малюнку. все стало ще стилізованішим і таким… гладеньким. Якщо першу книжку можна назвати гострою, то третя вся заокруглена. Художник той самий, що радує ще більше.
Цитати із «Матриці», «Зоряних воєн», і всього іншого, чого я не розгледів. Джанґо!

І знову це фантастичне почуття вдячності до жанру. Тобто я чудово відпочив протягом усієї саги, розуміючи, що в книжці не перекажеш такого арту, а в кіно — так! — динаміки.