A review by rosava
«Світлий шлях»: історія одного концтабору by Станіслав Асєєв

5.0

Люди діляться, що їм текст вийшов надто сухий і беземоційний, однак я з цим незгодна. Попри певне відсторонення книга малює дуже страшну картинку, і ти думаєш: "А як би на його місці повівся я? Чи зміг би я вийти з такої ситуації гідно, людиною?" І відповідь на це питання радше песимістична, ніж ні. Як неможливо до кінця зрозуміти досвід людей, яких роками катували в таборі, так і неможливо уявити той жах з теплої квартири та спокійного міста.
"Але якщо друге, то подумай: помирати озлобленим — це однаково, що здохнути марно. А в цьому місці найгірше, що ти можеш вчинити тюремникам, — це вижити і про все розповісти".
Мені хочеться подякувати автору за те, що він повернувся живим, що він написав цю книжку.
"Ізоляція" — це місце без логіки і сенсів. Це божевільня. Це місце, де саме існування в'язня стирається просто так. Тут тортури і думки про суїцид — частина норми. Це самотність. Це зневіра. Це втрата себе. Це проклята часова петля, яку, здається, неможливо розірвати.
Як таке місце може існувати? Хіба це можливо?
"Чому воно існує?" — питання без відповіді.
"Ту трубку тримав у руках не Бог і не диявол — то була людина, і ми самі чинимо це з собою".