Scan barcode
A review by andrew_balyk
"Я змішаю твою кров із вугіллям". Зрозуміти український Схід by Олександр Михед
5.0
Найважливіша і найскладніша книга для мене в цьому році.
Уявіть, ви приїжджаєте поїздом у незнайоме місто. Виходите на привокзальну площу і біля кіоску або кінцевої зупинки транспорту починаєте прислухатися до голосів навколо. Вони звучать по-різному, різними мовами та на різні теми. Транслюють різні політичні погляди, відрізняються за категоричністю, настроєм. Погляд двох людей на одну й ту саму подію кардинально різний.
А тепер ще уявіть, що це незнайоме місто десь на Сході. Які будуть ці голоси? Мені було складно уявити. Більше через стереотипи, які формувались багато років.
В цьому головна особливість виконаної автором роботи.
Олександр Михеда в пошуках «міфологеми міста», видобування його ідентичності із колективної пам’яті та мрій, пробує торкнутися різних, але завжди важливих тем, включаючи "пошук ідентичності", причини "пацанського" менталітету, боротьбу з внутрішньою картою стереотипів (уявлень про власну країну та її жителів).
(Міфологема — це історія, цілісність, образ, що буде зрозумілим будь-якому мешканцеві цього конкретного міста, незалежно від приналежності до певного покоління»)
Також автор старається пояснити читачам, які не мали аж такого глибокого занурення в радянське, — що таке совок.
І це все доповнене інтерв'ю-сповідями-рефлексіями митців, які народились на Сході.
Чи допоможе ця книга зрозуміти український Схід? Ні. Чи зможе вона пояснити, як в одній і тій самій країні могли відбутися Революція Гідності та війна на Донбасі? Ні. То чи варто читати цю книгу? Неодмінно. Навіть якщо вона і невідповідає на поставленні запитання, але заохочує на пошуки відповідей, а це, я думаю, головне
Уявіть, ви приїжджаєте поїздом у незнайоме місто. Виходите на привокзальну площу і біля кіоску або кінцевої зупинки транспорту починаєте прислухатися до голосів навколо. Вони звучать по-різному, різними мовами та на різні теми. Транслюють різні політичні погляди, відрізняються за категоричністю, настроєм. Погляд двох людей на одну й ту саму подію кардинально різний.
А тепер ще уявіть, що це незнайоме місто десь на Сході. Які будуть ці голоси? Мені було складно уявити. Більше через стереотипи, які формувались багато років.
В цьому головна особливість виконаної автором роботи.
Олександр Михеда в пошуках «міфологеми міста», видобування його ідентичності із колективної пам’яті та мрій, пробує торкнутися різних, але завжди важливих тем, включаючи "пошук ідентичності", причини "пацанського" менталітету, боротьбу з внутрішньою картою стереотипів (уявлень про власну країну та її жителів).
(Міфологема — це історія, цілісність, образ, що буде зрозумілим будь-якому мешканцеві цього конкретного міста, незалежно від приналежності до певного покоління»)
Також автор старається пояснити читачам, які не мали аж такого глибокого занурення в радянське, — що таке совок.
І це все доповнене інтерв'ю-сповідями-рефлексіями митців, які народились на Сході.
Чи допоможе ця книга зрозуміти український Схід? Ні. Чи зможе вона пояснити, як в одній і тій самій країні могли відбутися Революція Гідності та війна на Донбасі? Ні. То чи варто читати цю книгу? Неодмінно. Навіть якщо вона і невідповідає на поставленні запитання, але заохочує на пошуки відповідей, а це, я думаю, головне