Take a photo of a barcode or cover
rzarich 's review for:
Ґримуар Ельфі, Том 2: Мова цикад
by Audrey Alwett, Mini Ludvin, Christophe Arleston
adventurous
emotional
funny
hopeful
inspiring
mysterious
relaxing
medium-paced
Plot or Character Driven:
A mix
Strong character development:
Yes
Loveable characters:
Yes
Diverse cast of characters:
Yes
Flaws of characters a main focus:
Yes
Є такі історії, до яких хочеться повертатися, як до теплої ковдри або улюбленої казки перед сном. Такою для нас із сином стало бандесіне «Ґримуар Ельфі», у яку з головою пірнули знову. Книжковий автобус знову рушив у дорогу — і ми також разом із ним.
Цього разу Ельфі, Маґда й Луетт прямують до невеличкого селища Гонербе, де живе давній друг їхньої мами — письменник Алістер Кінлох. Син, звісно, нафантазував багато, якби це місто могло виглядати. Але натомість — південь Франції, спека, сонце, цикади... і таємниці, які ховаються за кожним кам’яним муром.
Історія починається спокійно, навіть трохи розмірено, але дуже швидко набирає обертів. У Алістера зникає друкарська машинка — не проста, а та, яку подарувала йому мама дівчат. І разом із нею зникло натхнення. Хтось навмисно йому шкодить, ламає речі, лякає, порушує спокій. Ельфі розуміє — час відкривати свій магічний записник і братися за розслідування.
Син захопився моментально. «Це справжній детектив!» — сказав він. А потім довго намагався сам відгадати підозрюваних: чи то сусідка з дуже гострим поглядом, чи пан місцевий казкар чи найвідданіший фанат? Словом, інтрига тримала нас до самого кінця.
У другому томі нам дуже сподобалося, як змінилися герої. Ельфі стає впевненішою, сміливішою. Маґда — справжній мозок команди, а Луетт додає енергії та гумору. І хоча між ними бувають суперечки, видно, як міцніє їхній зв’язок. У кожного — своя роль, і разом вони — дружня команда.
Також у центрі уваги тепер не жабка (хоч вона все ще десь поруч), а… миші! Ці крихітні, вухаті створіння підкорили серце мого сина. Вони тут такі чарівні, виразні, кмітливі — справжні таємні союзники. Він навіть сказав: «Якби в нас вдома були такі миші, я б дозволив їм жити в моїй кімнаті!».
Художниця чудово передала атмосферу прованського села — з тінями від дерев, красивими дахами, сонячними й побутом місцевих. Ми влаштували собі уявну поїздку: відкрили карту Франції й уявили, як подорожуємо дорогам Франції до селища Гонербе.
А ще нам дуже сподобався підтекст — ця історія не лише про загадку й пригоди. Вона про пам’ять, про речі, які залишаються з нами від тих, кого ми любимо, про сім’ю, яка поруч. Це ще один чарівний етап у пригодах сестер, які хочеться читати разом. Тут є гумор, загадки, трохи дива і багато тепла.
Цього разу Ельфі, Маґда й Луетт прямують до невеличкого селища Гонербе, де живе давній друг їхньої мами — письменник Алістер Кінлох. Син, звісно, нафантазував багато, якби це місто могло виглядати. Але натомість — південь Франції, спека, сонце, цикади... і таємниці, які ховаються за кожним кам’яним муром.
Історія починається спокійно, навіть трохи розмірено, але дуже швидко набирає обертів. У Алістера зникає друкарська машинка — не проста, а та, яку подарувала йому мама дівчат. І разом із нею зникло натхнення. Хтось навмисно йому шкодить, ламає речі, лякає, порушує спокій. Ельфі розуміє — час відкривати свій магічний записник і братися за розслідування.
Син захопився моментально. «Це справжній детектив!» — сказав він. А потім довго намагався сам відгадати підозрюваних: чи то сусідка з дуже гострим поглядом, чи пан місцевий казкар чи найвідданіший фанат? Словом, інтрига тримала нас до самого кінця.
У другому томі нам дуже сподобалося, як змінилися герої. Ельфі стає впевненішою, сміливішою. Маґда — справжній мозок команди, а Луетт додає енергії та гумору. І хоча між ними бувають суперечки, видно, як міцніє їхній зв’язок. У кожного — своя роль, і разом вони — дружня команда.
Також у центрі уваги тепер не жабка (хоч вона все ще десь поруч), а… миші! Ці крихітні, вухаті створіння підкорили серце мого сина. Вони тут такі чарівні, виразні, кмітливі — справжні таємні союзники. Він навіть сказав: «Якби в нас вдома були такі миші, я б дозволив їм жити в моїй кімнаті!».
Художниця чудово передала атмосферу прованського села — з тінями від дерев, красивими дахами, сонячними й побутом місцевих. Ми влаштували собі уявну поїздку: відкрили карту Франції й уявили, як подорожуємо дорогам Франції до селища Гонербе.
А ще нам дуже сподобався підтекст — ця історія не лише про загадку й пригоди. Вона про пам’ять, про речі, які залишаються з нами від тих, кого ми любимо, про сім’ю, яка поруч. Це ще один чарівний етап у пригодах сестер, які хочеться читати разом. Тут є гумор, загадки, трохи дива і багато тепла.