Scan barcode
A review by siya_flow
Красный, белый и королевский синий by Casey McQuiston
3.0
2,5/5
At first I thought it will be just okay, nothing more. But then it became worse. Під час прочитання цієї книжки я спочатку хотіла поставити їй 3 зірки, потім 2,5 і так я дійшла до 2. Але врешті решт я вирішила, що це не було аж так погано. Можливо мені просто час припинити читати romance. Це було занадто наївно, і пафосно? Листування головних героїв часом просто вражало мене своєю напищенністю. Хоча, можливо, я просто цинік. Мушу, однак, визнати, що їм вдалося мене зацікавити листами деяких історичних особистостей. І я могла б закрити очі на пафос і максималізм персонажів, але потім кінцівка постукала у двері. Все закінчується занадто добре для всіх. Все отак раптово "Оп!" і вирішується найкращим чином. Всіх спочатку пошліфували жорсткою наждачкою, а потім вирішили що з них вже досить і залакували усім на радість.
А ще ця книжка просто кричить про те, що вона написана американкою. Американська система у ній і в половину так не критикується, як критикується ( небезпідставно звичайно) у ній британська монархія та історія імперії. Я не маю ніжних почуттів до останньої, але я не маю ніжних почуттів і до американської влади також. А перевага, яку автор надає системі своєї держави дуже кидається в очі. Я розумію що ця книжка, беручи до уваги сеттинг, не могла обійтися без політики, один із головних має на меті політичну кар*єру, але врешті решт частину описів його робочого часу можна було викинути без шкоди для тексту.
P.S.- Як фанат к-попу я абсолютно не зрозуміла нащо його було тут згадувати. Згадування будь яких інших митців було зумовлене сюжетом, у той час як Кім Намджун там був просто щоб згадати bts та к-поп. А шоб було.
At first I thought it will be just okay, nothing more. But then it became worse. Під час прочитання цієї книжки я спочатку хотіла поставити їй 3 зірки, потім 2,5 і так я дійшла до 2. Але врешті решт я вирішила, що це не було аж так погано. Можливо мені просто час припинити читати romance. Це було занадто наївно, і пафосно? Листування головних героїв часом просто вражало мене своєю напищенністю. Хоча, можливо, я просто цинік. Мушу, однак, визнати, що їм вдалося мене зацікавити листами деяких історичних особистостей. І я могла б закрити очі на пафос і максималізм персонажів, але потім кінцівка постукала у двері. Все закінчується занадто добре для всіх. Все отак раптово "Оп!" і вирішується найкращим чином. Всіх спочатку пошліфували жорсткою наждачкою, а потім вирішили що з них вже досить і залакували усім на радість.
А ще ця книжка просто кричить про те, що вона написана американкою. Американська система у ній і в половину так не критикується, як критикується ( небезпідставно звичайно) у ній британська монархія та історія імперії. Я не маю ніжних почуттів до останньої, але я не маю ніжних почуттів і до американської влади також. А перевага, яку автор надає системі своєї держави дуже кидається в очі. Я розумію що ця книжка, беручи до уваги сеттинг, не могла обійтися без політики, один із головних має на меті політичну кар*єру, але врешті решт частину описів його робочого часу можна було викинути без шкоди для тексту.
P.S.- Як фанат к-попу я абсолютно не зрозуміла нащо його було тут згадувати. Згадування будь яких інших митців було зумовлене сюжетом, у той час як Кім Намджун там був просто щоб згадати bts та к-поп. А шоб було.