Scan barcode
suvij's reviews
298 reviews
Дві вежі by J.R.R. Tolkien
dark
emotional
inspiring
mysterious
- Plot- or character-driven? A mix
- Strong character development? No
- Loveable characters? Yes
- Diverse cast of characters? No
5.0
Цікаво, які фільми бачив Толкін? Як вони на нього повпливали?
Появу Смеаґола перед гобітами описано так, що мимоволі згадуються бачені колись жахастики, де гуманоїди лазили по стінах…
Другий том складається так само із двох книг. Все щільно—дія відбувається, здається, якісь лічені дні. Перша книга стрімка, багато руху в різних напрямках (але завжди вперед). Біг, скакання, рубанина.
У другій книзі замість екшену суцільний саспенс. Скрадання, важкість та невідворотність місії.
Ну і викликає велику пошану, як усе зроблено, бо деталі допасовуються так, що не виникає приводу замислитись над тим, як персонажам у виправі починають допомагати персонажі із суперздібностями. В іншій історії, де добро і зло не такі безумовні, одразу виникло би враження, що оцей, оцей, і всі оці боги з машини—що вони тут роблять? А в цій історії, де так багато судьби, все видається дуже природним.
Попереду остання відчайдушна битва з Ворогом, і потім ще різноманітні додатки.
Появу Смеаґола перед гобітами описано так, що мимоволі згадуються бачені колись жахастики, де гуманоїди лазили по стінах…
Другий том складається так само із двох книг. Все щільно—дія відбувається, здається, якісь лічені дні. Перша книга стрімка, багато руху в різних напрямках (але завжди вперед). Біг, скакання, рубанина.
У другій книзі замість екшену суцільний саспенс. Скрадання, важкість та невідворотність місії.
Ну і викликає велику пошану, як усе зроблено, бо деталі допасовуються так, що не виникає приводу замислитись над тим, як персонажам у виправі починають допомагати персонажі із суперздібностями. В іншій історії, де добро і зло не такі безумовні, одразу виникло би враження, що оцей, оцей, і всі оці боги з машини—що вони тут роблять? А в цій історії, де так багато судьби, все видається дуже природним.
Попереду остання відчайдушна битва з Ворогом, і потім ще різноманітні додатки.
Keep Going: 10 Ways to Stay Creative in Good Times and Bad by Austin Kleon
hopeful
inspiring
lighthearted
reflective
relaxing
5.0
Несподівано дуже зайшла.
Це маленька книжечка. Мотиваційна. Розрахована на «творчих» людей.
Загалом секрет у цих книжок простий, озвучити зі сторони якісь досить очевидні речі, які й нам самим спадали на думку, підкріпити їх цитатами. Якщо думки у читача й автора збігаються, стає приємно (як мені), якщо ні, складається враження «фігня якась» (бувало й таке).
Колись у минулому я би вирішив, що вода, та й по всьому. А тепер думаю, чом би й ні?
Мають бути такі маленькі книжки для відпочинку.
Ну і цього разу я звернув увагу, що для всіх потрібних цитат треба ж опрацювати дуже солідну, і дуже різнорідну бібліографію—вони ж не беруться нізвідки.
І з них створюється таке контекстуально-інтелектуальне мереживо.
Не раз під час читання я думав:
а) як це перекладати? ок, я розумію, наявність безлічі перекладів наче свідчить, що—так, цілком можливо. але крім цитат там ще вручну написані заголовки і улюблена клеонівська фішка — blackout poetry. Ну ок, написи адаптує дизайнер у видавництві. Але з цими блекаутами все стає ще приблизнішим, бо, зрозуміло ж, як їх адаптують: перекладають текст і вписують у наявне тло… не знаю, краще лишати все як є і давати підрядник…
б) як би хотілося прочитати подібну книжку українського автора: маленьку, розрадну, легкостравну… і з підключенням до українського культурного простору.
Найбільше зачепив розділ 4, «Make Gifts», про те, що не конче перетворювати свої захоплення на бізнес. А можна просто займатись—чим завгодно—заради задоволення.
Це маленька книжечка. Мотиваційна. Розрахована на «творчих» людей.
Загалом секрет у цих книжок простий, озвучити зі сторони якісь досить очевидні речі, які й нам самим спадали на думку, підкріпити їх цитатами. Якщо думки у читача й автора збігаються, стає приємно (як мені), якщо ні, складається враження «фігня якась» (бувало й таке).
Колись у минулому я би вирішив, що вода, та й по всьому. А тепер думаю, чом би й ні?
Мають бути такі маленькі книжки для відпочинку.
Ну і цього разу я звернув увагу, що для всіх потрібних цитат треба ж опрацювати дуже солідну, і дуже різнорідну бібліографію—вони ж не беруться нізвідки.
І з них створюється таке контекстуально-інтелектуальне мереживо.
Не раз під час читання я думав:
а) як це перекладати? ок, я розумію, наявність безлічі перекладів наче свідчить, що—так, цілком можливо. але крім цитат там ще вручну написані заголовки і улюблена клеонівська фішка — blackout poetry. Ну ок, написи адаптує дизайнер у видавництві. Але з цими блекаутами все стає ще приблизнішим, бо, зрозуміло ж, як їх адаптують: перекладають текст і вписують у наявне тло… не знаю, краще лишати все як є і давати підрядник…
б) як би хотілося прочитати подібну книжку українського автора: маленьку, розрадну, легкостравну… і з підключенням до українського культурного простору.
Найбільше зачепив розділ 4, «Make Gifts», про те, що не конче перетворювати свої захоплення на бізнес. А можна просто займатись—чим завгодно—заради задоволення.
The Arrival by Shaun Tan
5.0
Магічний реалізм без тексту та кольору.
Історія емігрантів, які позбуваються старих земель (і страхів), щоби пустити коріння на новій, незвіданій і незрозумілій землі.
Незвична і подача для любителів візуального наративу. Втім, може, саме ця книга і є ключем, який відкриває двері до світу коміксів, не схожих на дещо одноманітний марвелівський екшн.
Історія емігрантів, які позбуваються старих земель (і страхів), щоби пустити коріння на новій, незвіданій і незрозумілій землі.
Незвична і подача для любителів візуального наративу. Втім, може, саме ця книга і є ключем, який відкриває двері до світу коміксів, не схожих на дещо одноманітний марвелівський екшн.
El cosmógrafo Sebastián Caboto : trazar un mapamundi by Julio Manuel de la Rosa, Lorenzo Mattotti, Jorge Zentner
5.0
Звісно, без перекладу жодного тексту я не зрозумів. Але не зрозуміти дивовижну пластичність графіки Лоренцо Матотті абсолютно неможливо.
Жирна, надмірна, воскова лінія, що сама по собі перетворюється на обрис. На форму. Фактура, що пірнає під іншу, виринає, світиться, живе. І те, що за обрисом — теж обрис і форма: Матотті ліпить кольором і тональним контрастом зображення: кожен кадр може жити своїм життям, і водночас працювати на сторінку.
Ілюстративна графіка часто відгонить кітчем — іноді як засобом, а іноді — як неуникним наслідком ремесла. Як, зрештою, і сучасний живопис у більшості свого різноманіття.
З Матотті історія зовсім інша. Надзвичайно продуктивний, він устиг побути і фешн-ілюстратором, і коміксистом, і аніматором, і зрештою, залишитись чудовим графіком. Не так і багато сучасних художників можуть дозволити собі таку сміливість, яка з-під рук Лоренцо Матотті видається легкістю — хоч легковажною його графіку назвати не можна.
Словом, дивитися і переглядати. І вчитися, звичайно.
Жирна, надмірна, воскова лінія, що сама по собі перетворюється на обрис. На форму. Фактура, що пірнає під іншу, виринає, світиться, живе. І те, що за обрисом — теж обрис і форма: Матотті ліпить кольором і тональним контрастом зображення: кожен кадр може жити своїм життям, і водночас працювати на сторінку.
Ілюстративна графіка часто відгонить кітчем — іноді як засобом, а іноді — як неуникним наслідком ремесла. Як, зрештою, і сучасний живопис у більшості свого різноманіття.
З Матотті історія зовсім інша. Надзвичайно продуктивний, він устиг побути і фешн-ілюстратором, і коміксистом, і аніматором, і зрештою, залишитись чудовим графіком. Не так і багато сучасних художників можуть дозволити собі таку сміливість, яка з-під рук Лоренцо Матотті видається легкістю — хоч легковажною його графіку назвати не можна.
Словом, дивитися і переглядати. І вчитися, звичайно.
Fires by Bernd Metz, Lorenzo Mattotti
5.0
Оскільки у мене перед очима була, здається, іспанська версія, можу чесно сказати, що без тексту нічого не зрозуміло. Але зображення! Експресіонізм, яким він має бути у коміксах.
Marshall Blueberry: The Lost Dutchman's Mine and the Ghost with the Golden Bullets by Jean-Michel Charlier, Mœbius
4.0
Нині вже класика «альтернативного вестерну» в коміксі, «Втрачена копальня» цікава мені передусім як графічна новела Мьобіуса.
Я нашвидко переглядав і попередні випуски серії, вчитуватися мені трохи заважає вік )), але роздивлятися таку графіку можна не раз.
Я нашвидко переглядав і попередні випуски серії, вчитуватися мені трохи заважає вік )), але роздивлятися таку графіку можна не раз.
Super-Conductive Brains: Parataxis by 駕籠真太郎, Shintarō Kago
3.0
Нестримний японський малюнок і абсолютно трансгуманний сюжет.
Все-таки японці підходять до візуального оповідання (сторітелінгу) зовсім інакше, ніж у Євпропі та Амерці. В «Мізках» макроісторію розбито на дрібніші фрагменти. Фрагментарність і неакуратність: задача малюнку — донести ідею. І не більше. Лінія сама по собі «не співає».
З іншого боку, Шінтаро Каґо притаманна зображальна відвертість, навіть певна анатомічна пристрасть. Людина — це тіло. Плоть. Сума м'язів, в'язів, гуморів. Людина — це мізки. Мізки — це біль.
А мораль? Немає. Лише щільна, непроникна (має власну семіотику), історія з, треба сказати, досить сильним сюжетом.
Абсолютно інша естетика, яка іде врозріз передусім з нашою етичною системою координат.
Не знаю нікого, кому міг би це порадити.
Все-таки японці підходять до візуального оповідання (сторітелінгу) зовсім інакше, ніж у Євпропі та Амерці. В «Мізках» макроісторію розбито на дрібніші фрагменти. Фрагментарність і неакуратність: задача малюнку — донести ідею. І не більше. Лінія сама по собі «не співає».
З іншого боку, Шінтаро Каґо притаманна зображальна відвертість, навіть певна анатомічна пристрасть. Людина — це тіло. Плоть. Сума м'язів, в'язів, гуморів. Людина — це мізки. Мізки — це біль.
А мораль? Немає. Лише щільна, непроникна (має власну семіотику), історія з, треба сказати, досить сильним сюжетом.
Абсолютно інша естетика, яка іде врозріз передусім з нашою етичною системою координат.
Не знаю нікого, кому міг би це порадити.
Dance! Kremlin Palace by 駕籠真太郎, Shintarō Kago
4.0
Абсолютно безбашенна історія. Не для читання на роботі! Багато фізіології, насильства, і, як пишуть у анотації, «поганого смаку».
Мені здається, що жодна з книжок Шінтаро Каґо не має (не має мати) 5 зірок. Але водночас він просто дивовижний оповідач і, е-е... візуалізатор.
Може знести мізки.
Мені здається, що жодна з книжок Шінтаро Каґо не має (не має мати) 5 зірок. Але водночас він просто дивовижний оповідач і, е-е... візуалізатор.
Може знести мізки.