Scan barcode
valeriemoore85's review against another edition
4.0
Most of us have probably done a little recreational bird watching. It can be fun to watch for birds while sitting at a park or hiking. But have you ever considered bird watching as a sport? To some, birding can be a competitive obsession. The Big Year, sponsored by the American Birding Association, is a national competition among birders to see who can spot the most species of birds in North America in one given year. It is a long, hard and expensive competition that requires participants to travel all over the United States and Canada.
Mark Obmascik’s book, The Big Year, follows three driven birders during the 1998 Big Year. Three men with very different backgrounds, (one a salesman, one a techie and one a retired executive) share one thing in common: a love of birding. These three men have chosen, for one year, to devote their lives to that love. Each one goes to extremes to try to spot more species than anyone else.
Filled with descriptions and information about different bird species, this fun, quick read is a real treat for any bird lover. However, there is appeal beyond those interested in birds as well. This book explores obsession and competition in a funny and engaging way. There is also appeal here for fans of travel writing. While this is not a travel book, the competitors do travel all of North America, from remote islands off of Alaska to big cities, in search of birds. Last year Obmascik’s book was turned into a movie starring Steve Martin, Owen Wilson and Jack Black as the three obsessed birders. While the movie is a little different from the book, both were wonderfully light and enjoyable.
You can learn more about the American Birding Association and the Big Year at www.aba.org.
daryase's review against another edition
5.0
Я відкрила для себе жанр: мемуари про те, як хтось робив "великий рік" - спробу поставити рекорд і побачити якомога більше видів птахів (здебільшого це американська фішка). Ця книжка виділяється поміж іншими тим, що це, власне, не мемуар, а репортаж/нон-фікшн про те, як 1998 року троє людей змагалися за цей рекорд. Аж до того, що межує з документальною прозою, я би сказала: тобто люди, про яких ідеться, цілком реальні, і оповідь базована на інтерв'ю з ними - але стиль такий, що почасти виглядає, ніби вони - вигадані персонажі, про яких розповідає всезнаючий наратор. Тож не дивно, що за цією книжкою було знято фільм, який ще набагато більш вдається до художніх засобів і ще далі, очевидно, відходить від життєвих прототипів у зображенні персонажів. Довший час єдине, що я здала про бьординґ, було з цього фільму, тобто досягти широкого загалу, який взагалі про це дивне хобі нічого не знає, авторам вдалося, тому нормально, напевно, що вони мусили вдатися до спрощень і увиразнень.
Ідея така: існує американська асоціація птахоспоглядачів (ABA), яка визначає, що "рахується" - її територія охоплює континентальні США, Канаду, деякі острови біля берегів (але не інші) і 200 миль у море. І хоча люди можуть змагатися також на менших територіях (наприклад, одне графство, штат, 48 штатів, тощо), більшість цих історій про спроби поставити рекорд - саме про всю цю територію. Заковика: на ній постійно живе чи регулярно залітає під час сезонних міграцій десь 570 видів птахів. А от попередній рекорд на той момент, коли взялися до своєї справи герої цієї книжки, уже був за 700. Як? За рахунок випадкових залітних птахів - азійських, які тайфуном принесло на Алеутські острови, європейських, яких принесло у Нюфаундленд чи центральноамериканських, які випадково залетіли нетипово далеко на північ.
Отже, на відміну від звичайного птахоспоглядання на дозвіллі, ці спроби взяти рекорд полягають радше у гонитві за цими рідкісними залітними птахами, а не у спогляданні питомих місцевих птахів у їхньому питомому середовищі. Найбільше абсурдність цього мені впала в очі, коли один з героїв має багато клопотів з тим, щоб додати собі до списку чергового птаха, який на території асоціації буває тільки далеко в морі (а герой страждає на морську хворобу). Цей птах був карибський фрегат, magnificent frigatebird, і це мене особливо вразило, оскільки під час подорожі до Мексики я бачила представників цього виду стільки і так запросто, що вони потрапили у мій фотоархів, навіть попри те, що птахами я тоді зовсім не цікавилася. Персонаж, звісно, не міг би полетіти до Канкуна, як я, а мусив страждати і вишуковувати, бо інакше не рахується. Птах має вибрати правильний берег Ріо Ґранде, щоб до нього вишикувалася черга з американських бьордерів. Але ж кордони - це просто лінії на карті, і саме птахи віддавна були у багатьох культурах метафорою того, які випадкові людські закони і кордони.
Стою в чергу в бібліотеці на [b:мемуар|75353286|The (Big) Year That Flew By|Arjan Dwarshuis|https://i.gr-assets.com/images/S/compressed.photo.goodreads.com/books/1672170297l/75353286._SY75_.jpg|70258741] одного нідерландця, який ставив рекорд по всьому світу - тобто він мав можливість за кожним видом поїхати в його найпитоміше середовище. Сподіваюся, там мені весь задум виглядатиме менш абсурдним.
Обмасік завершує книжку думкою, що це змагання трьох чоловіків у 1998 дійшло до такого божевілля, що після того уже ніхто не брався. На момент написання книжки, мабуть. Але станом на зараз рекорд уже за 840 - почасти через те, що у 2016 році американська асоціація включила в свою території Гаваї, почасти через те, що дізнатися про те, де знайти якийсь рідкісний вид, тепер стає дедалі простіше.
Написано дуже жваво, гарно читається, добре для початку знайомства з темою.
Ідея така: існує американська асоціація птахоспоглядачів (ABA), яка визначає, що "рахується" - її територія охоплює континентальні США, Канаду, деякі острови біля берегів (але не інші) і 200 миль у море. І хоча люди можуть змагатися також на менших територіях (наприклад, одне графство, штат, 48 штатів, тощо), більшість цих історій про спроби поставити рекорд - саме про всю цю територію. Заковика: на ній постійно живе чи регулярно залітає під час сезонних міграцій десь 570 видів птахів. А от попередній рекорд на той момент, коли взялися до своєї справи герої цієї книжки, уже був за 700. Як? За рахунок випадкових залітних птахів - азійських, які тайфуном принесло на Алеутські острови, європейських, яких принесло у Нюфаундленд чи центральноамериканських, які випадково залетіли нетипово далеко на північ.
Отже, на відміну від звичайного птахоспоглядання на дозвіллі, ці спроби взяти рекорд полягають радше у гонитві за цими рідкісними залітними птахами, а не у спогляданні питомих місцевих птахів у їхньому питомому середовищі. Найбільше абсурдність цього мені впала в очі, коли один з героїв має багато клопотів з тим, щоб додати собі до списку чергового птаха, який на території асоціації буває тільки далеко в морі (а герой страждає на морську хворобу). Цей птах був карибський фрегат, magnificent frigatebird, і це мене особливо вразило, оскільки під час подорожі до Мексики я бачила представників цього виду стільки і так запросто, що вони потрапили у мій фотоархів, навіть попри те, що птахами я тоді зовсім не цікавилася. Персонаж, звісно, не міг би полетіти до Канкуна, як я, а мусив страждати і вишуковувати, бо інакше не рахується. Птах має вибрати правильний берег Ріо Ґранде, щоб до нього вишикувалася черга з американських бьордерів. Але ж кордони - це просто лінії на карті, і саме птахи віддавна були у багатьох культурах метафорою того, які випадкові людські закони і кордони.
Стою в чергу в бібліотеці на [b:мемуар|75353286|The (Big) Year That Flew By|Arjan Dwarshuis|https://i.gr-assets.com/images/S/compressed.photo.goodreads.com/books/1672170297l/75353286._SY75_.jpg|70258741] одного нідерландця, який ставив рекорд по всьому світу - тобто він мав можливість за кожним видом поїхати в його найпитоміше середовище. Сподіваюся, там мені весь задум виглядатиме менш абсурдним.
Обмасік завершує книжку думкою, що це змагання трьох чоловіків у 1998 дійшло до такого божевілля, що після того уже ніхто не брався. На момент написання книжки, мабуть. Але станом на зараз рекорд уже за 840 - почасти через те, що у 2016 році американська асоціація включила в свою території Гаваї, почасти через те, що дізнатися про те, де знайти якийсь рідкісний вид, тепер стає дедалі простіше.
Написано дуже жваво, гарно читається, добре для початку знайомства з темою.
didi0014's review against another edition
adventurous
lighthearted
relaxing
4.0
A very interesting read for a birder. Perhaps a must read for anyone that lists birds.
ashurq's review against another edition
5.0
I loved this book! My husband and I watched the movie a few years ago (starring Jack Black, Owen Wilson, and Steve Martin--link to trailer below) and then he read the book it was based off of and highly recommended it. I finally got around to reading it this month and just fell completely in love with the idea of birding. I know literally nothing about birds but this book made me want to do a big year. Just reading about the preparation leading up to the three big years was really exciting for me! And then the author does a really good job of keeping the suspense up throughout the big year as well. This book was just great. Even if you know nothing about birds, like me, I'd highly recommend this book. 5/5
thefriedone's review against another edition
4.0
Very engaging and funny non-fiction work. The author does a great job of mixing the personal storylines of the three competitors with plenty of historical and scientific context. Not quite on the level of my favorite non-fiction of all time, but definitely recommended.
sdelcharco's review against another edition
3.0
Learned a lot about birding! Book club book. Watched the movie too. 3.5 stars