Scan barcode
cherylo's review against another edition
5.0
I cannot praise this book highly enough! Slavenka Drakulić explores the "relationship between political authority and the trivia of everyday living" from the perspective of women in communist Eastern Europe. She does this beautifully, particularly when she draws on her own experiences of living in Yugoslavia. In Drakulić’s hands, topics such as cramped apartments, beauty products and childhood dolls become utterly absorbing! This is just a spectacularly good book!
riso_allegro's review
challenging
emotional
funny
informative
inspiring
reflective
sad
medium-paced
5.0
marichka_pifagorivna's review against another edition
3.0
На початку твору я дратувалась, треба брати до уваги, що твір розрахований на Західну Європу і демократичні країни в першу чергу.
Твір виданий 1991 році, але читаючи його я собі думала, о так половина з цього всього я пам’ятаю зі свого дитинства (я 96 року). Славенка розповідає нам про жіночий досвід життя в комуністичній країні, коли мати одноразові прокладки, тампони, туалетний папір, власну пралку це розкіш.
Описується певний типаж жінки “інтелігентної” професії, яка мешкає в місті, одружена або розлучена, має дітей, комунальні квартирри, життя з батьками, постійний дефіцит товарів.
Консервативна роль сім’ї в в комуністичному суспільстві, сповільнювала сепарацію молоді від батьків, близько 85% безробітних були молодими, а якщо хтось і працював, то прицьому не доростав до важливих посад і не важливо який ти розумний, талановий (напевно звідти і наша упередженість до молоді на важливих посадах, не сприйняття належним чином і т д.)
“Отримав квартиру - і це вже все на що можна сподіватися в житт. Ми рідко їх міняємо, як не змінюємо місця роботи чи місця проживання.”
“... адже поштове відділення в будь-якій комуністичній країні є будь-чим, але не установою, яка надає послуги.”
“Націоналістичні уряди погрожують відібрати в нас право на аборти і кажуть на розмножуватись, давати життя якомога більшій кількості поляків, хорватів…”
Тридцять років пройшло, а таке враження що ми відкотились назад в цьому питанні, ну дуже сильно…
“Перед тим, як відмовитися від шуб, вони хочуть спершу їх мати, принаймні хоч якийсь час; і боюся що жодна пропаганда про бідних хвіряток не допоможе, доки шуби бодай не стануть питанням вибору.”
“...людські істоти так само загрожений вид, який теж має право на захист, особливо в деяких частинах світу.”
Твір виданий 1991 році, але читаючи його я собі думала, о так половина з цього всього я пам’ятаю зі свого дитинства (я 96 року). Славенка розповідає нам про жіночий досвід життя в комуністичній країні, коли мати одноразові прокладки, тампони, туалетний папір, власну пралку це розкіш.
Описується певний типаж жінки “інтелігентної” професії, яка мешкає в місті, одружена або розлучена, має дітей, комунальні квартирри, життя з батьками, постійний дефіцит товарів.
Консервативна роль сім’ї в в комуністичному суспільстві, сповільнювала сепарацію молоді від батьків, близько 85% безробітних були молодими, а якщо хтось і працював, то прицьому не доростав до важливих посад і не важливо який ти розумний, талановий (напевно звідти і наша упередженість до молоді на важливих посадах, не сприйняття належним чином і т д.)
“Отримав квартиру - і це вже все на що можна сподіватися в житт. Ми рідко їх міняємо, як не змінюємо місця роботи чи місця проживання.”
“... адже поштове відділення в будь-якій комуністичній країні є будь-чим, але не установою, яка надає послуги.”
“Націоналістичні уряди погрожують відібрати в нас право на аборти і кажуть на розмножуватись, давати життя якомога більшій кількості поляків, хорватів…”
Тридцять років пройшло, а таке враження що ми відкотились назад в цьому питанні, ну дуже сильно…
“Перед тим, як відмовитися від шуб, вони хочуть спершу їх мати, принаймні хоч якийсь час; і боюся що жодна пропаганда про бідних хвіряток не допоможе, доки шуби бодай не стануть питанням вибору.”
“...людські істоти так само загрожений вид, який теж має право на захист, особливо в деяких частинах світу.”
carleyglarsen's review against another edition
4.0
Another book for a class, this is the second time I've read this one. I honestly love reading this book because of the amount of different perspectives that are brought into it. You get something new out of it each time and its such a personalized take on the things that she went through
thesapphiccelticbookworm's review against another edition
challenging
informative
reflective
slow-paced
3.25
Content Warnings
Moderate: Sexism, Misogyny, and War
Minor: Animal death, Death, and Homophobia
spacestationtrustfund's review against another edition
3.0
This Uta Hagen quote: "The actor must know that since he, himself, is the instrument, he must play on it to serve the character with the same effortless dexterity with which the violinist makes music on his. Just because he doesn't look like a violin is no reason to assume his techniques should be thought of as less difficult."
amygko's review against another edition
3.0
After the trip to Croatia in July, I wanted to know how the life was for Croatians during the Communism period(I was trying to find books about overall Croatian history but hard to find them in the US).Now Croatia looks lovely and peaceful but it certainly still has some scars underneath the beautiful exterior. Also, I have visited several pre-communist countries such as Hungary, Czech, Slovakia and Poland as well and also curious about the cultural difference between pre and post communism era.That was the main motivation to read this book.
Slavenka, the author of this book ,who is a Croatian female journalist, delivered several interesting and eye opening stories about lacking in quality of the female lives in countries under Communism( e.g. insufficient toilet papers or women sanitary items). However, I felt her book does not provide complete pictures of the everyday lives of ordinary people as most of the stories were based on her own experience and some stories that she heard from her acquaintances. At the end, the series of anecdotes were kind of repetitive.
Slavenka, the author of this book ,who is a Croatian female journalist, delivered several interesting and eye opening stories about lacking in quality of the female lives in countries under Communism( e.g. insufficient toilet papers or women sanitary items). However, I felt her book does not provide complete pictures of the everyday lives of ordinary people as most of the stories were based on her own experience and some stories that she heard from her acquaintances. At the end, the series of anecdotes were kind of repetitive.
mimi_lib's review
informative
inspiring
lighthearted
reflective
medium-paced
5.0
The book is definitely worth reading. It is like looking through a window at yourself, your parents, your country, your past and your present. It is an easy read, emotional, candid, and thoughtful. It was such a pleasure to open this book and discover and reevaluate those small, banal things that form you. It felt like you are return back to your childhood, but now you look at the world through the prism of the regime. Little everyday things, struggles and rituals fall together into one consistent picture, which presents to us the landscape of the Communist regime in Central and Eastern Europe.
gratzee's review against another edition
4.0
Drakulić gives the reader so much to think about in her memoir and socio-cultural critic of living in Eastern Europe under Communist rule. The book was written in 1991, and has been translated into more than 10 languages. It looks like this is the first time it has been made into an audiobook.
While the book is nearly 30 years old, initially written in 1991, Drakulić addresses living in poverty and doing without (or making do), the Communist bureaucracy and rule, the role of women during this time and place. What I found so fascinating about her story is how much is still relevant today, and how much Americans (especially Americans living in pandemic and post-pandemic society) have to learn. She talks about empty shelves in the stores, the luxury of toilet paper, and the necessity of re-using everything; as well as the desire to want and imitate the fashion of American or Western European women (at least what they thought was their fashion).
Lockford does an incredible job of giving Drakulić a voice and narrating the book. It is a relatively quick listen at 6 hours and 3 minutes.
Thank you to Libro.Fm and Dreamscape Media for the ALC of this audiobook.
While the book is nearly 30 years old, initially written in 1991, Drakulić addresses living in poverty and doing without (or making do), the Communist bureaucracy and rule, the role of women during this time and place. What I found so fascinating about her story is how much is still relevant today, and how much Americans (especially Americans living in pandemic and post-pandemic society) have to learn. She talks about empty shelves in the stores, the luxury of toilet paper, and the necessity of re-using everything; as well as the desire to want and imitate the fashion of American or Western European women (at least what they thought was their fashion).
Lockford does an incredible job of giving Drakulić a voice and narrating the book. It is a relatively quick listen at 6 hours and 3 minutes.
Thank you to Libro.Fm and Dreamscape Media for the ALC of this audiobook.