Reviews

‘I was twenty and I needed two things: to be in love and to be taken seriously’

What a beautiful book. The highs and lows of Rachel. Although I couldn’t relate to Rachel and her life, fully. Okay maybe being in my 20’s and not sure what do with my life.

But this book will stay with me forever.

‘But even then what I liked most about reading was that I was good at it. I had taken to it quite quickly as a child’

Content Warnings

rach_daube's review against another edition

Go to review page

emotional medium-paced

Plot- or character-driven? Character
Strong character development? No
Loveable characters? No
Diverse cast of characters? No

2.75

sazbealing's review against another edition

Go to review page

hopeful reflective sad medium-paced

Plot- or character-driven? Character
Strong character development? Yes
Loveable characters? It's complicated
Diverse cast of characters? N/A
Flaws of characters a main focus? Yes

4.5

khryslo's review against another edition

Go to review page

4.0

Для мене ця книга - більше дослідження моменту в часі, ніж будь-що інше. Вона про те, що відчуваєш, коли застрягаєш у невизначеності своїх двадцяти з гаком років, коли ти ні тут, ні там. Це про те, як бути центром власного світу і усвідомлювати, що весь світ зрештою не обертається навколо тебе. Ти - Рейчел, але для когось іншого твоє існування зводиться до випадку із Рейчел. І це нормально. Це життя.

Заспокійливо читати, що життя інших не таке ідеальне, як тобі здається, і що є світло в кінці тунелю. Потішно споглядати, як персонаж розчаровується, коли суперечка йде не за тим сценарієм, який ти вигадала у своїй голові. Не менш прикро змиритися з тим, що можливість дозволити собі час від часу вишукані закуски та хороше вино - це не символ статусу, як здавалося, коли ти пив дешеве пійло (для мене, згадую з ностальгією і відразою, це лікер "Старий Ринок") чорт зна де з друзями.

Я не впевнена, що хтось із персонажів повинен був викликати симпатію. Якщо так, то, як на мене, місія успішно провалилася. Вони дивакуваті, і я співпереживала їм на певному рівні, але не можу сказати, що хтось із них мені особливо сподобався настільки, щоб турбуватися про них.

Знову ж таки, на мою думку, це була квінтесенція двадцятиріччя, хоча моє було зовсім іншим. Є багато цитат і думок, які здаються глибокими, коли читаєш, і дещо перебільшеними, коли перечитуєш, але я не можу з них насміхатися, бо відчуваю, що у мене були та і є точно такі ж думки.

Окремої відзнаки заслуговує перекладач. Кілька фраз тепер стали частиною мого словникового запасу, і я з нетерпінням чекаю, коли зможу невимушено використовувати «Три чорти жабі в цицьку!» у розмові.