Take a photo of a barcode or cover
6 reviews for:
On First Principles
Henri de Lubac, Paul Koetschau, Origen, George William Butterworth, William Babcock, Rufinus
4.16 AVERAGE
6 reviews for:
On First Principles
Henri de Lubac, Paul Koetschau, Origen, George William Butterworth, William Babcock, Rufinus
4.16 AVERAGE
challenging
informative
slow-paced
Origen of Alexandria is a controversial character in Christian history. Some of his ideas were rejected by the church, the pre-existence of souls, for example. But there is some debate about whether the Second Council of Constantinople actually anathematized Origen or just certain ideas which claim to have their beginning with Origen. Regardless of his controversy, his influence is undeniable and remains to this day. His post as the head of the catechetical school in Alexandria, which post he began at age 18, helped to spread his fame. He especially influenced Athanasius and the three Cappadocian fathers. In fact, St. Basil the Great and St. Gregory Nazianzus compiled excerpts from Origen’s work into one book called the Philokalia. He was hailed by many as The Teacher and is considered the first systematic theologian. His book On First Principles or De Principiis is that work of systematic theology. In it he addresses the Trinity, free will, spiritual warfare, biblical interpretation, and more. Because of the Origenist Controversy many of his works were destroyed. Reconstructing this work is a controversy all its own. Scholars are unsure of the original texts and work is ongoing trying to recover his work. John Behr has recently contributed to Origen scholarship by his own edition and translation of On First Principles. For one so influential and so early (he was born A.D. 180), a student of Church History or early Christian theology can hardly avoid reading this great work. Despite his faults he was a man of the church. He submitted his exegesis and speculation to be judged by the church, writing, “We maintain that that only is to be believed as the truth which in no way conflicts the tradition of the church and the apostles” (Bk. I. Preface)
читання отців церкви – то з багатьох точок зору доволі специфічний досвід.
по-перше, це зазвичай читання перекладів із перекладів (російська версія оригена, наприклад, перекладена з латинського перекладу руфіна в основному), а часом ще й позбираних фрагментів. тобто мало того, що це не та ситуація, де можна говорити "ориген пише, що", – адже руфін сам визнає, що сумнівні й суперечливі місця в тексті оригена просто залишає за рамками свого перекладу, – це ще й ситуація, коли навряд чи можна покладатися на яку-небудь теорію паралельних місць, щоб мати цілковиту певність щодо того, що вжите в одному місці слово має те саме значення, що і те саме слово, вжите в іншому місці. в оригенових "началах" у мене з цього приводу були серйозні проблеми з поняттям "душа": там, де йдеться власне про особливості душі та її проблематику, воно добре розтлумачене, але коли мова заходить про інші речі, а "душа" вживається просто побіжно, іноді виникають інші відтінки значень.
по-друге, весь час доводиться себе смикати і згадувати, що це початок нашої ери, якесь друге-третє-четверте століття, коли купа зокрема християнських ідей, присутніх у європейській культурі, ще не була сформована. тобто ці хлопці не пишуть банальностей – вони з нуля складають те, що через тисячоліття з гаком стане банальностями. підступ же в тому, що і вони, і ті, хто пише через тисячоліття після них, спираються на той самий текст, тому загубити хронологію стає зовсім просто. але так, коли все-таки згадуєш, що ориген перший проговорює оці зараз-очевидні речі про, наприклад, стосунки отця, сина й духа чи неможливість темпорального розуміння бога, воно вражає.
по-третє, пам'ятаєте анекдот про корейців, які розповідають одне одому про неймовірне багатство американців: "уявляєш, в америці кожен отримує продуктові картки на 900 грамів рису на день"? іноді, читаючи отців церкви, я почуваюся таким-от корейцем. бо різниця не просто в культурній базі, а в речах повсякденних, у життєвій рутині. може, тут навіть не про якісь радикальні штуки (наприклад, що оригена, який перший проговорює різні сміливі речі, за них і каменувати могли... чи тоді вже були модні інші способи?), а про зовсім базові. наприклад, чи знали ви, що в ранньому християнстві була практика кількох хрещень – ну, якщо після першого так нагрішив, що допоможе хіба поновне? чи що сповідь була голосна й колективна, тому процес каяття по суті своїй разюче відрізнявся від нинішнього? це деталі, які мені вже пояснили, коли я зрозуміла, що в певних місцях святоотцівських писань є щось не те; і боюся уявити, скільки схожих моментів лишилися непомічені – тому не осягнені.
по-четверте, ці тексти написані людьми, які палко вірять і раді за свою віру вмерти (здебільша у прямому сенсі). які, крім того, ще й убивати часто готові, якщо інші способи навернення проваляться. втім, це робить їх тільки цікавішими об'єктами для дослідника розмаїтих носіїв істини.
у чомусь ці тексти – дуже хороша фізкультура для мозку. з іншого боку, те саме можна сказати про багато інших, ближчих. тому дякую оригенові, на цьому наше знайомство, мабуть, скінчиться.
по-перше, це зазвичай читання перекладів із перекладів (російська версія оригена, наприклад, перекладена з латинського перекладу руфіна в основному), а часом ще й позбираних фрагментів. тобто мало того, що це не та ситуація, де можна говорити "ориген пише, що", – адже руфін сам визнає, що сумнівні й суперечливі місця в тексті оригена просто залишає за рамками свого перекладу, – це ще й ситуація, коли навряд чи можна покладатися на яку-небудь теорію паралельних місць, щоб мати цілковиту певність щодо того, що вжите в одному місці слово має те саме значення, що і те саме слово, вжите в іншому місці. в оригенових "началах" у мене з цього приводу були серйозні проблеми з поняттям "душа": там, де йдеться власне про особливості душі та її проблематику, воно добре розтлумачене, але коли мова заходить про інші речі, а "душа" вживається просто побіжно, іноді виникають інші відтінки значень.
по-друге, весь час доводиться себе смикати і згадувати, що це початок нашої ери, якесь друге-третє-четверте століття, коли купа зокрема християнських ідей, присутніх у європейській культурі, ще не була сформована. тобто ці хлопці не пишуть банальностей – вони з нуля складають те, що через тисячоліття з гаком стане банальностями. підступ же в тому, що і вони, і ті, хто пише через тисячоліття після них, спираються на той самий текст, тому загубити хронологію стає зовсім просто. але так, коли все-таки згадуєш, що ориген перший проговорює оці зараз-очевидні речі про, наприклад, стосунки отця, сина й духа чи неможливість темпорального розуміння бога, воно вражає.
по-третє, пам'ятаєте анекдот про корейців, які розповідають одне одому про неймовірне багатство американців: "уявляєш, в америці кожен отримує продуктові картки на 900 грамів рису на день"? іноді, читаючи отців церкви, я почуваюся таким-от корейцем. бо різниця не просто в культурній базі, а в речах повсякденних, у життєвій рутині. може, тут навіть не про якісь радикальні штуки (наприклад, що оригена, який перший проговорює різні сміливі речі, за них і каменувати могли... чи тоді вже були модні інші способи?), а про зовсім базові. наприклад, чи знали ви, що в ранньому християнстві була практика кількох хрещень – ну, якщо після першого так нагрішив, що допоможе хіба поновне? чи що сповідь була голосна й колективна, тому процес каяття по суті своїй разюче відрізнявся від нинішнього? це деталі, які мені вже пояснили, коли я зрозуміла, що в певних місцях святоотцівських писань є щось не те; і боюся уявити, скільки схожих моментів лишилися непомічені – тому не осягнені.
по-четверте, ці тексти написані людьми, які палко вірять і раді за свою віру вмерти (здебільша у прямому сенсі). які, крім того, ще й убивати часто готові, якщо інші способи навернення проваляться. втім, це робить їх тільки цікавішими об'єктами для дослідника розмаїтих носіїв істини.
у чомусь ці тексти – дуже хороша фізкультура для мозку. з іншого боку, те саме можна сказати про багато інших, ближчих. тому дякую оригенові, на цьому наше знайомство, мабуть, скінчиться.
On First Principles (Peri Archon) is the first "systematic" theology in Christian history but do not expect it to read like a modern textbook. Origen applies his expansive and speculative mind to Scripture and the faith for the sake of the church with an easy aplomb and conciseness that is quite a feat. His work is both linear and cyclical; he weaves a narrative together, but continually loops back to fill in gaps and build upon the framework. He is unafraid yet reverent in his groundbreaking work on the Trinity and Christology, both of which will be foundational for the solidification of the doctrine of the church. On First Principles is meant to be a service for the church, to deal with hard questions, sort out rampant errors, and play with concepts that would lead to deeper exploration of the scriptures and of humanity's relationship with God.
It's worth the extra effort it takes to get on the same page with Origen as far as context. Reading this work (for the second time) was incredibly rewarding and has helped jolt and shape my theological imagination.
It's worth the extra effort it takes to get on the same page with Origen as far as context. Reading this work (for the second time) was incredibly rewarding and has helped jolt and shape my theological imagination.
I read this years ago and just worked through it again as part of a book club here on Goodreads. It is a must read for any student of Christian history. Origen certainly does not write in what we might see as a "systematic" style, though you can also see the beginnings of systematic theology in his work. Origen argues strongly for the deity of Christ and the Trinity. At the same time there are many speculations here, some not even taken up and fully explained, that point to why he is not "St. Origen." From the pre-existence of souls to universal salvation to some nuances in his Trinitarian thought, Origen was a very controversial figure after his death.
I especially appreciated his arguments for human free will which had to influence later writers and which Augustine certainly would not have liked. Along with that, his explanation of how to read the Bible and his explanation of the allegorical method are valuable both from a historical standpoint but also as a check on how we read the Bible today. It is easy to dismiss the allegorical method in our love of historical-grammatical, but maybe we ought to take a longer listen to long-dead Christians who loved Jesus and may have interpreted scripture a bit differently then we do. Even if they had some odd ideas. I imagine in 1000 years people will look back and wonder at our odd, even heretical, ideas.
I especially appreciated his arguments for human free will which had to influence later writers and which Augustine certainly would not have liked. Along with that, his explanation of how to read the Bible and his explanation of the allegorical method are valuable both from a historical standpoint but also as a check on how we read the Bible today. It is easy to dismiss the allegorical method in our love of historical-grammatical, but maybe we ought to take a longer listen to long-dead Christians who loved Jesus and may have interpreted scripture a bit differently then we do. Even if they had some odd ideas. I imagine in 1000 years people will look back and wonder at our odd, even heretical, ideas.
Rating clarification:
5 stars for Origen's thought
3 stars for the edition I read.
Average=4 stars
Having only learned of Origen second hand through lectures, it's fascinating to actually delve into his work. Always characterized as somewhere between misguidedly wrong to a heretic in lectures I've heard, Origen is remarkably orthodox here. What we have in this work is (possibly) the first Christian systematic theology. Origen deals with almost all major doctrines and is always interesting. I was shocked to see how advanced he was in his trinitarian thought, writing well before any conciliar codification and articulating basically (with some significant differences) what would come to be orthodoxy. It made me wonder how much was original in Origen and how much was added by Rufinus in his later Latin translation.
Not helpful was the English translation, which could have used a good editor. Sometimes words were left out (i.e. the text reads "a kind breath" instead of "a kind of breath," a significant change in meaning), random punctuation errors like periods in the middle of sentences, and, perhaps most egregiously, the decision to run side by side translations of the Latin text and Greek text in certain parts of the book, the least user friendly choice I've seen in a book meant not just for an academic audience.
5 stars for Origen's thought
3 stars for the edition I read.
Average=4 stars
Having only learned of Origen second hand through lectures, it's fascinating to actually delve into his work. Always characterized as somewhere between misguidedly wrong to a heretic in lectures I've heard, Origen is remarkably orthodox here. What we have in this work is (possibly) the first Christian systematic theology. Origen deals with almost all major doctrines and is always interesting. I was shocked to see how advanced he was in his trinitarian thought, writing well before any conciliar codification and articulating basically (with some significant differences) what would come to be orthodoxy. It made me wonder how much was original in Origen and how much was added by Rufinus in his later Latin translation.
Not helpful was the English translation, which could have used a good editor. Sometimes words were left out (i.e. the text reads "a kind breath" instead of "a kind of breath," a significant change in meaning), random punctuation errors like periods in the middle of sentences, and, perhaps most egregiously, the decision to run side by side translations of the Latin text and Greek text in certain parts of the book, the least user friendly choice I've seen in a book meant not just for an academic audience.