3.96 AVERAGE


es más una historia política que a lo que estamos acostumbrados siempre te muestran o cuentan lo que paso superficialmente y este si te lo dice más crudo pero si es confuso porque cambian derrepente

приїздить лепаж на край світу, де sunt dracones, і з захватом юного першовідкривача шле звідти нотатки: дракони, виявляється, не тільки страшні, а й гарні, песиголовці цілком уміють людською мовою, а страви їхні смачні й поживні, хоч і приховують у собі небезпеку (прямо як у проппа — не їжте в краю мертвих, бо не буде вам вороття). виявляється, після катастрофи життя триває, на попелищі ростуть квіти й решта прозрінь.

і все було б добре, тільки край світу в лепажа — у київській області, у пізніх двохтисячних.

це один із найкрасивіших коміксів, які я бачила. гризайлеві малюнки, плями кольору там, де герой відчуває небезпеку або в нього рвуться шаблони, пейзажі, яких хочеться ще більше, — воно гарне, аж очам боляче. і, в принципі, з історією не все трагічно: у героя таки виникають підозри, що набір ідей, який він намагається натягти на реальність, куди приїхав, не зовсім їй відповідає, — але якось too little, too late.
dark emotional informative inspiring reflective sad tense fast-paced

Expand filter menu Content Warnings

Soufflée de tant de beauté. Dessins époustouflants, thème très dur mais rendu ô combien humain. Une pépite.

Smuk og rystende og håbefuld på en gang. Og tegningerne er fuldstændig fantastiske!

Дуже сильні ілюстрації, в основному цікаво спостерігати за життям героїв, хоч місцями й нудновато
informative reflective sad medium-paced

What an absolutely gorgeous book.

My first 5-star read of 2023! A book worth reading, rereading, and gifting.

With exquisitely drawn pictures of his journey, stay, and return from Chernobyl and the people and places he meets and encounters, the author describes his preconceptions of this infamous site and all the ways it both complies with and defies his expectations. I love the bursts of colour interspersed with dark line drawings. It enables me to see in my mind's eye a place that's more than broken furniture and abandoned buildings.

The ever present danger symbolised by the "tik tik" sound made by the Geiger counter in so many panels is scary. I love the parallel with the sound the crocodile in Peter Pan (to be accurate, the clock it swallowed) makes as it approaches.

The art in this is stunning. The bursts of color amid all the charcoals and black and grays make for a beautiful dichotomy. But I wasn't drawn into the "story" at all. Maybe I've read too much about Chernobyl finally. But the life amid devastation seemed a little done for me. The art carries this, which is maybe to be expected considering the narrator is an artist.