Take a photo of a barcode or cover
3.82 AVERAGE
3.82 AVERAGE
funny
informative
lighthearted
reflective
slow-paced
funny
informative
fast-paced
funny
informative
reflective
medium-paced
This book is an absolute treasure, I've already recommended it to foreigners and native English people alike. So funny, I will plan to keep it as an encyclopedia going forward!
Fun(ny) fact(s): This was my shameless "bathroom book" for July and August, and ironically, Fox notes that "bogside reading does not seem to be a firmly established custom or tradition elsewhere in the way that it is in England," (pg. 329) which she clarifies is more a comment on the English love of words than any generalizations about widespread cultural constipation.
Favorite quote/image: "The English take certain pride in this trait [English privacy rules], and sneer at the stereotyped Americans who 'tell you all about their divorce, their hysterectomy and their therapist within five minutes of meeting you.'" (pg. 60)
Honorable mention: (quoting Hungarian George Mikes here) "An Englishman, even if he is alone, forms an orderly queue of one." (pg. 245)
Why: Given to me by my thesis advisor, Eric, as a cheeky, insightful, rather detailed glance into English culture, we will have to see how this popular bestseller prepares me for the cultural differences about to confront me in a month!
Favorite quote/image: "The English take certain pride in this trait [English privacy rules], and sneer at the stereotyped Americans who 'tell you all about their divorce, their hysterectomy and their therapist within five minutes of meeting you.'" (pg. 60)
Honorable mention: (quoting Hungarian George Mikes here) "An Englishman, even if he is alone, forms an orderly queue of one." (pg. 245)
Why: Given to me by my thesis advisor, Eric, as a cheeky, insightful, rather detailed glance into English culture, we will have to see how this popular bestseller prepares me for the cultural differences about to confront me in a month!
funny
informative
lighthearted
reflective
slow-paced
Highly recommend this to any American about to meet your English boyfriend's family.
Фух, домучила.
Із позитивного - були цікаві факти про англійців, це правда.
Негативного для мене було прям досить багато:
- дуууууже багато води. Майже кожне речення було переписано трьома різними варіаціями слів, тому часто хотілось сказати «та досить вже, я все зрозуміла».
- Авторка на початку книжки акцентувала увагу, що вона досліджує правила «доброго тону», але те, як вона все описала, показало англійців як дуже неприємних людей.
- Досить часто невидимими чорнилами писалось «ми найкращі». Таке відчуття, що англійці придумали все: гумор, ігри, етикет. І тільки англійцям треба відпустки й відпочинки від роботи як нікому іншому (про відпустки це майже цитата). І хоч цей момент намагались приховати жартами і самоіронією, не вдалось.
- Інколи здавалось, що всі банальні і елементарні правила гарного тону є суто англійськими явищами. Ну правда, мені здається, що в цивілізованому світі це вже норма казати «дякую» офіціанту в кафе, не кричати голосно по телефону в громадському транспорті чи не розпитувати не дуже близьких людей про гроші (яка зп, скільки і хто витратив на ту чи іншу річ і тд). Чому це приписувати чисто англійцям? Якщо авторка сама визнає, що не всі вони так роблять, тількт більшість. Ну так це ж ніби нормально для більшості людей, ні?
- Коли кажуть що «англійцям не так важливо до якого класу належить та чи інша людина, АЛЕ…», і понеслось в кожному розділі розжовування як розрізнити англійців з кожного класу. І я погоджуюсь, що певний рівень розподілу є і в нас за тим же одягом чи інтер’єром вдома, але коли дійшов час до їжі, то я аж підгоріла. Бо виявляється якщо ти купив консервовані продукти (і тут ще треба дивитись вони в сиропі чи в власному соці), то ти автоматично плебей (саме цим словом досить часто називають робочий клас). ЩО? І там були такі деталі на цю тему, що важко зберігати спокій.
- Ну і окремо мені дуже було помітне зневажливе ставлення авторки до «низького» і «робочого» класів. Бо звісно ж, що кожен підліток з цього прошарку після школи потрапляє у в’язницю, правда?)
Чесно, великої цінності ця книжка не несе, бо більшість матеріалу описує просто життя англійців, які в еру глобалізації схоже на життя всіх людей західного світу. Є корисні речі, і вони досить ок викладені в кінці книжки. Там про суто англійські риси характеру. Оці 10 сторінок можна почитати.
Із позитивного - були цікаві факти про англійців, це правда.
Негативного для мене було прям досить багато:
- дуууууже багато води. Майже кожне речення було переписано трьома різними варіаціями слів, тому часто хотілось сказати «та досить вже, я все зрозуміла».
- Авторка на початку книжки акцентувала увагу, що вона досліджує правила «доброго тону», але те, як вона все описала, показало англійців як дуже неприємних людей.
- Досить часто невидимими чорнилами писалось «ми найкращі». Таке відчуття, що англійці придумали все: гумор, ігри, етикет. І тільки англійцям треба відпустки й відпочинки від роботи як нікому іншому (про відпустки це майже цитата). І хоч цей момент намагались приховати жартами і самоіронією, не вдалось.
- Інколи здавалось, що всі банальні і елементарні правила гарного тону є суто англійськими явищами. Ну правда, мені здається, що в цивілізованому світі це вже норма казати «дякую» офіціанту в кафе, не кричати голосно по телефону в громадському транспорті чи не розпитувати не дуже близьких людей про гроші (яка зп, скільки і хто витратив на ту чи іншу річ і тд). Чому це приписувати чисто англійцям? Якщо авторка сама визнає, що не всі вони так роблять, тількт більшість. Ну так це ж ніби нормально для більшості людей, ні?
- Коли кажуть що «англійцям не так важливо до якого класу належить та чи інша людина, АЛЕ…», і понеслось в кожному розділі розжовування як розрізнити англійців з кожного класу. І я погоджуюсь, що певний рівень розподілу є і в нас за тим же одягом чи інтер’єром вдома, але коли дійшов час до їжі, то я аж підгоріла. Бо виявляється якщо ти купив консервовані продукти (і тут ще треба дивитись вони в сиропі чи в власному соці), то ти автоматично плебей (саме цим словом досить часто називають робочий клас). ЩО? І там були такі деталі на цю тему, що важко зберігати спокій.
- Ну і окремо мені дуже було помітне зневажливе ставлення авторки до «низького» і «робочого» класів. Бо звісно ж, що кожен підліток з цього прошарку після школи потрапляє у в’язницю, правда?)
Чесно, великої цінності ця книжка не несе, бо більшість матеріалу описує просто життя англійців, які в еру глобалізації схоже на життя всіх людей західного світу. Є корисні речі, і вони досить ок викладені в кінці книжки. Там про суто англійські риси характеру. Оці 10 сторінок можна почитати.
If you want to understand the English, this is a must read. It should be required reading for any Americans looking to move to the UK.
funny
informative
lighthearted
relaxing
medium-paced
This book fulfilled my expectations and was even better, because it gave me funny anecdotes and examples about the English, but most importantly and surpringly from an random second-hand shop find, this book is written very well. Kate Fox has humour - like a true English person, as I have learned - and takes the reader along by explaining the structure, her thoughts and by giving conclusions per chapter. I have been reading this book next to writing my thesis, and I have actually been inspiring on how to write from this book. Another fun aspect is that I went to Wales for fieldwork and have observed with my own eyes and ears how the pub talk amongs regulars and the barman goes. You can't make it up. Nicknames like Ratty and Tea bag. Thanks to this book, I will never forget it!
funny
informative