Take a photo of a barcode or cover
gluckenstein's reviews
124 reviews
Mona Lisa Overdrive by William Gibson
2.0
Gentry is certainly Gibson's alter ego. Just like his quest is to find the Shape of the cyberspace, the author's is to find the metaphor for — or the shape of — the global world and its economic and political functioning in his fictional invention, cyberspace. Cyberspace as described in the Sprawl trilogy of novels for sure must have seemed cooler in the 80s, is now less believable than it has ever been, and, with its Centauri AIs inside, is hard to comprehend as a metaphor for anything whatsoever, but at least Gibson had a chance with it to work on his skills of thriller plot construction.
Count Zero by William Gibson
3.0
I'm glad that by Count Zero William Gibson'd learnt how to structure a competent novel-length thriller, although it's built on the foundation of the Neuromancer, which I was ambivalent to negative about.
Neuromancer by William Gibson
fast-paced
2.25
Huh
Man, where to even begin?..
I just didn't find Case relationship with Linda Lee interesting enough to be an emotional lynchpin of the whole thing, and less I thought about technology indististinguishable from magic that reigns over this book the better I felt.
The first chapter is solid, a lesser Burning Chrome, perhaps. The book as a whole — some anime shit (derogatory). Reminded me of the movie Paprika, which I also didn't like.
Man, where to even begin?..
I just didn't find Case relationship with Linda Lee interesting enough to be an emotional lynchpin of the whole thing, and less I thought about technology indististinguishable from magic that reigns over this book the better I felt.
The first chapter is solid, a lesser Burning Chrome, perhaps. The book as a whole — some anime shit (derogatory). Reminded me of the movie Paprika, which I also didn't like.
Small Mercies by Dennis Lehane
3.25
Turns out the Irish are awful.
Parenting feelings are probably where the book is at its most affecting but there's not enough of them, almost generically. Likewise, a novel about racial tensions can never quite adequately emerge from what's a pulpy mystery/revenge hybrid, even though some "good points" are conspicuously included in a couple of scenes — the ideas just don't find necessary breathing space in the novel's shape. That said, I appreciated grace notes that pulled the novel away from its genre formulas the most, like the unexpected codas.
Parenting feelings are probably where the book is at its most affecting but there's not enough of them, almost generically. Likewise, a novel about racial tensions can never quite adequately emerge from what's a pulpy mystery/revenge hybrid, even though some "good points" are conspicuously included in a couple of scenes — the ideas just don't find necessary breathing space in the novel's shape. That said, I appreciated grace notes that pulled the novel away from its genre formulas the most, like the unexpected codas.
Tigana: Anniversary Edition by Guy Gavriel Kay
slow-paced
3.5
Something about the way this book uses classic epic fantasy means to sometimes almost magical realist ends sits weird with me, and, considering the extents of moral ambiguity in the middle of the book, I would have preferred a more tragic ending, and generally a swifter pace. All minor quibbles in the end, I suppose. Or is it qualms?
The Bridges of Madison County by Robert James Waller
2.0
У досить піжонському есеї, присвяченому літ. доробку Кіплінґа, Орвелл називає його "добрим поганим автором", розшифровуючи це як "автор, що зумів влучно підібрати слова для розхожих сентиментів, хай навіть сентименти ці дуже вже вульгарні чи дурненькі". Точно це саме робить Воллер у цій повісті. Очевидно, в момент "кінця історії" в повітрі витала думка, що в прийдешньому світі комп'ютерів і міжнародної кооперації не стане місця для стосунків первісної сили і палкості, які спроможні пробудити тільки істинно вільні духом чоловіки, — і "Мости округу Медісон" вихопилися проілюструвати цю думку максимально недвозначно і вичерпно. Це можна лише вітати.
Окрім того, автор, усвідомлюючи скептицизм, який молодші читачі, матимуть щодо того, що подібні стосунки взагалі колись існували, починає книжку з містифікації: мовляв, її історія базується на справжніх подіях, несподівано донесених до автора читачами. Це було б дієвим інструментом, якби тільки автор моментами не ламав ілюзії цілковито фізично чи психологічно нереалістичними деталями, як-отвпізнання Франческою НАПИСУ на ПРИКРАСІ на ПОРТРЕТІ фотографа у ВИДАННІ National Geographic (чи жінка фермера десь роздобула техніку з поліцейських шоу, що дає змогу нескінченно збільшувати знімки без втрати чіткості?) чи хвастання матір'ю у адресованій дітям передсмертній записці, що її статеве життя було майже стовідсотково вартіснішим за їхні .
За винятком цього головна вада повісті в тому, що вона з видимою складністю заповнює свої дуже скромні 150 сторінок. Кожна ідея, висловлена автором знайде повторення в репліці головного героя, або його листі, або репліці другорядного героя про головного. Книжка про почуття настільки повні не має право розмазувати образи по тексту настільки тоненько.
Окрім того, автор, усвідомлюючи скептицизм, який молодші читачі, матимуть щодо того, що подібні стосунки взагалі колись існували, починає книжку з містифікації: мовляв, її історія базується на справжніх подіях, несподівано донесених до автора читачами. Це було б дієвим інструментом, якби тільки автор моментами не ламав ілюзії цілковито фізично чи психологічно нереалістичними деталями, як-от
За винятком цього головна вада повісті в тому, що вона з видимою складністю заповнює свої дуже скромні 150 сторінок. Кожна ідея, висловлена автором знайде повторення в репліці головного героя, або його листі, або репліці другорядного героя про головного. Книжка про почуття настільки повні не має право розмазувати образи по тексту настільки тоненько.
The Whisperer in Darkness: Collected Stories Volume 1 by Matthew J. Elliott, H.P. Lovecraft
2.25
I fucking hate Cthulhu mythos stories.